**Щоденниковий запис**
Сьогодні був день, який ніколи не забуду.
«Геть звідси, старий!» кричали йому вслід, виштовхуючи з готелю. Та пізніше вони дізналися, ким він був насправді але вже нічого не можна було виправити.
Молода адміністраторка Соломія, завжди охайна й витончена, здивовано моргала, коли до рецепції підійшов чоловік літ шістдесяти. Його одежа була потертою, від нього пахло річкою, але він усміхнувся й попросив:
Дівчино, чи можна мені номер люкс?
Його блакитні очі були такими знайомими ніби Соломія десь вже бачила цей погляд. Та не встигла згадати, звідки. Роздратовано зітхнувши, вона потягнулася до тривожної кнопки.
Вибачте, але ми не заселяємо таких клієнтів, холодно відповіла вона, піднявши ніс угору.
Яких «таких»? У вас є правила за зовнішністю?
Він виглядав справді ображеним. Не жебрак, але вигляд мяко кажучи, не вражав. Від нього віяло чимось різким, ніби кілька днів тому в кутку сховали оселедця. І ще він смів просити люкс!
Соломія лише насмішкувато фукнула: навіть на економ-номер у нього, мабуть, грошей не вистачило б.
Будь ласка, не заважайте. Я втомлений, хочу прийняти душ.
Я вже сказала вам тут не місце. Ідіть у інший готель. До того ж вільних номерів немає. Старий брудний, а лізе в люкс пробурчала вона під ніс.
Ярослав Васильович знав точно: один номер у цьому готелі завжди залишався вільним. Але охорона вже підійшла, грубо схопила його за руки й випхнула на вулицю. Потім вони переглянулися й захихотіли мовляв, дідусь захотів розкоші, але не розрахував сили.
Діду, тобі б і за ліжко в коридорі не вистачило. Геть звідси, поки цілий!
Ярослав Васильович онімів від такої нахабності. Дідусь?! Йому всього шістдесят! Якби не ця проклята рибалка, він би їм показав, хто тут старий! Але ввязуватися в бійку значило ризикувати проблемами з поліцією, а цього він не міг допустити.
Спробував повернутися його знову відштовхнули, погрожуючи викликом поліції. Проклинаючи долю, він сів на лавку в парку. Як так вийшло? Він просто хотів відпочити з вудилищем, а вийшло все навпаки. Риба не ловилася лише дрібязок, який він відпускав назад. Потім пішов дощ, і на зворотному шляху він посковзнувся біля берега, опинившись у воді по пояс. Виліз ледве, але тепер одяг був у багнюці, а ключі десь на дні.
Донька Оксана, як на зло, поїхала у відрядження, тож додому його тепер ніхто не впустить. Він приїхав до неї в гості, хотів зробити сюрприз, але виявилося, що вона саме збиралася в дорогу.
Тату, вибач, що залишаю тебе. Повернуся швидко, тільки не сумуй, га? обняла його Оксана.
Та я ж не сумуватиму. Піду на річку, пориблю. Навіщо ще сюди їхав? засміявся він.
А я думала, ти приїхав просто побачитися зі мною, надулася донька, але одразу посміхнулася знала, що тато жартує.
Перед виходом він не перевірив заряд телефону. І тепер сидів із мертвим акумулятором, без ключів, без ночівлі. Думав, переночує в готелі, поки Оксана повернеться але його навіть не впустили.
Незнайомка поруч розірвала його роздуми. Жінка літ пятдесяти, з добрим обличчям, простягнула йому теплий паляничок. Він подякував, відчуваючи, як голод стискає живіт.
Бачу, ви давно тут сидите. Що трапилося?
Ярослав розповів про рибалку, дощ, втрачені ключі та відмову в готелі.
Напевно, ключі на дні річки, зітхнув він. Люди дивляться лише на зовнішність
Жінка, яка представилася як Ганна Іванівна, кивнула. Вона працювала в пекарні неподалік і вже помітила його зранку.
Я одразу зрозуміла ви не пияка, сказала вона. Ви зовсім не схожі.
Борони Боже, усміхнувся Ярослав. Але мене сьогодні назвали «старим» і вигнали.
Ганна запропонувала йому переночувати в неї. Будинок був скромним, але затишним. Після душу та гарячої вечері він почувався наче вдома.
Наступного дня Оксана, дізнавшись, що батька вигнали з готелю, люто прийшла розбиратися.
Ми не могли заселити таку людину! виправдовувалася Соломія.
Людину, якій потрібна допомога? гарячилася донька. Цей готель мій, і я не дозволю так ставитися до гостей!
Коли зявився сам Ярослав виглажений, впевнений Соломія зблідла. Тепер вона впізнала мільйонера, чиє фото було в Forbes.
Охорона почала благати про прощення, але Оксана була непохитною. Всі вони втратили роботу.
А новою керуючою стала Ганна Іванівна.
Тепер я часто думаю про ту ніч. І про те, що добро завжди повертається.
А ще можливо, життя дає другий шанс.
_(Текст адаптовано для українського читача, змінені імена, локації,
