Чудова в вас справедливість, Галино Миколаївно! Тобто наші діти торік пеклися на городі, потім цілий рік ми на вас працювали, щоб вашу дачу привести до ладу, а тепер діти Насті користуватимуться всіма зручностями, а наші сидітимуть вдома? Оце так у вас чесно! не стрималася Ольга.
Так, я казала, що це для дітей, але ж не уточнювала, що тільки для ваших! Невже думаєте, що в мене немає інших онуків? Спочатку ваші діти відпочивали, тепер черга Настіних, усе ж по-справедливості!
Ну, привезете своїх наступного року. Дача ж нікуди не дінеться. Ми ж одна родина! Десь ви допомагаєте, десь Настя. Зрештою, це моя дача, і я нею розпоряджаюся, як вважаю за потрібне!
Так-так! Піщинку в пісочницю Настя підвезла за весь цей час. Ну просто безцінний внесок, з гіркотою додала невістка.
Галино Миколаївно, справедливість це коли всім порівну. Може, візьмете дітей по черзі: місяць одних, потім інших?
Що ти! Я за два місяці зовсім знесилію. У мене вже не той вік, щоб з такою юрбою справлятися, відрізала свекруха.
А якщо по два тижні?
Не можу. Я вже Насті пообіцяла. У них із Віталіком відпустка саме у липні, хочуть відпочити без дітей. Тож нічого не вийде.
Привозите наступної середи, до пятниці. Кілька днів я з ними проведу з радістю, а далі Мені вже важко.
Ольга глибоко зітхнула. Кілька днів Враховуючи, скільки вони вклали в цю дачу це ніщо! Майже як милостиня, особливо за таких обставин.
Добре. Я зрозуміла. До побачення, сказала вона і поклала слухавку.
Жінка схопилася за голову. Що тепер робити? Весь цей рік діти мріяли, що нарешті поїдуть до бабусі на дачу, пограються на новому майданчику, поплескаються у басейні, а тепер усе це дістанеться іншим.
А починалося ж усе так гарно. Торік Ігор поїхав до матері, і Ольга поїхала з ним. Востаннє вона була на цій дачі ще десять років тому, коли свекор був живий. Власне, з того часу майже нічого не змінилося
Тут і раніше не було зручностей, а тепер дача ще більше нагадувала закинутий сарай. Скрипучі вікна, старий туалет на подвірї, бурян по пояс Дах перекосився. З дерев звисали сухі гілки.
Усередині не краще. Меблі ще з радянських часів, вицвілі шпалери, підлога просіла. Пахло затхлістю та пліснявою.
Ой, тут стільки роботи, стільки роботи хитала головою свекруха. Ну, сину, почни хоч із трави та гілок. Я покажу, що підпиляти.
Поки Ігор копався надворі, Галина Миколаївна заварила чай для себе та невістки. Спочатку вони обговорювали звичайні речі: оцінки дітей, роботу, здоровя. А потім
Я б із задоволенням взяла онуків сюди, але що їм тут робити? раптом зітхнула свекруха. Хіба що жаб коло струмка ловити чи в городі копатися. Тут ж ні зручностей, ні розваг.
Ольга оглянула кухню. Їй раптом згадалося, як вона сама проводила літо у своєї бабусі в селі. Для неї тоді навіть годування курей було цілою пригодою.
Вона з радістю шукала червяків для діда, коли той йшов на рибалку, і плела вінки з квітів, на які бабуся бурчала:
Ну скрізь ці буряни! Від них світу не бачиш!
Ольга ж не розуміла, чому бабуся сердиться. Квіти ж такі гарні
Тоді у неї майже щодня були нові відкриття. Вона тішилася, коли бачила незвичайного метелика.
Плакала, коли спіймана нею мушка виявилася бджолою і боляче вжалила. І саме ті літні канікули в селі запамяталися їй найбільше.
Звичайно, вона хотіла, щоб її діти теж мали такі спогади.
Слухайте, може, разом приведемо це місце до ладу? запропонувала Ольга. Не відразу, звісно, поступово.
Ось! Саме це я й хотіла запропонувати, зраділа Галина Миколаївна. Краще вкласти гроші у своє, ніж витрачатися на якісь Туреччини.
Мені все одно, мені й так добре. А ось вашим дітям буде де відпочити. Моря в нас немає, то хоч у озері викупаються. Щороку їх до себе братиму.
Так і зробили. До кінця літа на дачі зявилися нові вікна. Чоловік полагодив паркан, Ольга знайшла меблі для дитячої.
Не нові, але ще добрі. Серпень діти провели у Галини Миколаївни та повернулися в захваті.
Мамо, а ми ще поїдемо до бабусі? У неї так класно! Ми збирали равликів, ловили коників, навіть мишку бачили! І богомола! розповідав молодший син.
Звичайно, поїдемо, посміхнулася Ольга. Ми допоможемо бабусі, і наступного року там буде ще краще.
Галина Миколаївна теж слухала, усміхалася та кивала.
Весь рік минув у витратах та очікуваннях. До будиночка підвели воду, зробили санвузол, зробили косметичний ремонт. Як змогли.
Купили кондиціонер
