Ну добре, нехай залишаєшся на свято, але готуй три спальні мої сестри й племінниця ночуватимуть. А ти сама переночуєш на кухні.
Галино Василівно, ви забули, що я єдина власниця цього дому? Документи у мене є. Тож навіть не намагайтеся сюди лізти вилетите звідси з поліцією.
Сьогодні після роботи Марічка збиралася заїхати до ТРЦ. До Нового року лишилося два тижні, і її запросила давня подруга Соломія.
Марічка знала, що там збереться купа народу: дочка господині з чоловіком і дітьми, сестра, племінниця-студентка.
Вона часто бувала в Соломії й добре знала всіх, тому хотіла заздалегідь купити подарунки.
Обирати їх Марічка вміла, а дарувати обожнювала. І вже передчувала задоволення блукати яскраво прикрашеними відділами, вибирати, а потім спостерігати, як продавець акуратно запаковує їх у блискучий папір.
Але настрій зіпсувався одразу, як вона вийшла на вулицю. Біля її машини чекала Ярина сестра колишнього чоловіка.
Марічко, привіт! промовила Ярина. Що так довго? Я вже замерзла.
Доброго вечора, Ярино. Не чекала тебе тут побачити.
Та як же? Адже ми ж родичі, відповіла та.
Були. Тепер ні, Марічка вже взялася за дверцята.
Але Ярина її зупинила.
Послухай, у мене до тебе прохання. Взагалі, це від усієї родини.
Якої родини? Ми з вами вже рік ніяк не повязані. Тож ніяких прохань слухати не буду.
Та просто вислухай! Я не знаю, як ви з Олегом майно ділили, але мама досі вважає, що будинок, де ти живеш, родинний.
Ви з Олегом його купували разом, він там десять років все облаштовував. Ми там усі збиралися на Новий рік, на травневі свята А тепер що?
Мама хотіла на свій день народження зібрати всіх у тому домі, накрити стіл на веранді, як завжди. А ти нас не впустила. Зникла невідомо куди.
Навіщо ти мені це розповідаєш? спитала Марічка. Поїхала до подруги. Захотіла і поїхала. Вибач, що вас не запитала.
І забудьте про ваші сімейні посиденьки в моєму домі. Коли ми з Олегом розлучалися, домовилися: квартира, машина і гараж йому, будинок мені. Все офіційно. Тож тепер збирайтеся в його квартирі.
Марічко, мама просила дозволити 31-го запросити гостей у будинок. Людей буде багато нам усю родину не де розмістити.
Галина Василівна просила? Оце диво! Двадцять років від неї тільки вимоги чула, а тепер раптом прохання? Передай їй я не згодна. Для родини номери в готелі.
Марічка сіла в авто. Настрою їхати по подарунки більше не було. «Куплю завтра», подумала вона і поїхала додому.
З Олегом вони прожили майже двадцять років. Будинок, про який говорила Ярина, купили десять років тому.
А рік тому чоловік заявив, що «у сорок пять життя не кінчається» і далі його будуватиме з молоденькою секретаркою.
Марічка його не тримала, але й обікрасти себе не дозволила. Будинок і гроші залишилися їй, Олег отримав двокімнатну квартиру, «Toyota Camry» і гараж.
Оскільки на її утриманні залишилася дочка-студентка, він не претендував на спільний рахунок.
Кілька днів тому Настя подзвонила й сказала, що зустрічатиме Новий рік у гуртожитку.
Мам, ти не образишся? На канікули приїду.
Після цього Марічка прийняла запрошення Соломії. Там їй було б веселіше.
Знаючи Ярину, вона розуміла це ще не кінець. Так просто її не залишать у спокої. І не помилилася.
Того ж вечора подзвонила колишня свекруха:
Валентино, а чи не занадто ти на себе береш? Нахабно відібрала будинок у мого сина, а тепер гадаєш, ми безсилі?
Слухай уважно: цей Новий рік ми зустрічатимемо у своєму домі! Там, де син дозволив тобі пожити. Зрозуміла?
Так і бути, виганяти тебе не будемо. Готуй три спальні мої сестри й племінниця ночуватимуть. А ти на кухні.
Галино Василівно, ви що, забули, що я єдина власниця? У мене документи є. Навіть не пробуйте сюди лізти вилетите з поліцією.
Побачимо, хто кого вижен
