Мої батьки — дуже добрі та безвідмовні люди. На жаль, інші цим часто користуються. Ось так нещодавно мамі зателефонувала моя двоюрідна сестра Марія і попросила позичити гроші. Суму озвучила таку, яку я й за пів року, мабуть, не зароблю. Мовляв, питання життя та сmерті. І навіть толком не змогла пояснити для чого їй такі гроші. Єдине, що пообіцяла через два місяці повернути.
Мої батьки вже дуже багато років збирають гроші на власну дачу. З маленької пенсії багато не відкладеш, доводиться економити на всьому. Тому коли Марійка заявилась до них додому вся в сльозах та стала просити допомоги, батькам було дуже шкода віддавати усі свої заощадження. Проте кинути родичку в біді — вони просто не могли.
Через тиждень я дізналась, що Марійка купила своїй дорослій доньці дорогу машину. Тут я й зрозуміла, куди пішли гроші моїх бідних батьків. Але ж сестра пообіцяла повернути гроші через два місяці, тому я вирішила почекати та подивитись як Марійка буде поводитись далі. Не хотілось влаштовувати скандал без причини.
Мені було лише дивно для чого Марійка взагалі позичала гроші, адже вона має доволі високооплачувану роботу і бідною її явно не назвеш. А декілька років тому придбала гарний будинок з великою територією. Донька її працює перекладачем з англійської та теж отримує не поганий дохід. І зі всіх багатих знайомих та родичів, вона вирішила позичити гроші саме у двох бідних пенсіонерів, при тому добре знаючи, що вони не зможуть відмовити! Ось це мене дуже бентежило.
Я вирішила, що мушу сама взятись за цю справу. Відчувала, що Марійка замислила щось непорядне стосовно батьків. Вирішила поки мовчки спостерігати за розвитком подій та не втручатись.
Ось пройшов один місяць, другий та навіть третій. Схоже було, що Марійка і не думає повертати гроші. Батьки почали сильно переживати, але на відріз відмовлялись визнавати, що їх обманули. Таке виховання. Спершу занадто довіряють всім людям, а потім розчаровуються. Я вирішила, що нізащо не дам своїх батьків в обіду і поїхала у гості до Марійки.
Спершу жінка вдала, що дуже зраділа моєму приїзду та коли я згадала про борг, то відразу перемінилась в лиці. Пообіцяла, що протягом місяця гроші обов’язково поверне.
Та час пройшов швидко, а грошей так ніхто і не повернув. Мені було дуже шкода батьків, тому я вирішила, що треба щось робити.
Я зрозуміла, що знову говорити з Марійкою марно, тому вирішила тепер сходити до її доньки. Мені було цікаво подивитись їй в очі та запитатися, як її совість не мучить їздити на машині, купленій на гроші бідних пенсіонерів. З’ясувалось, що дівчина й не здогадувалась на які гроші придбаний її автомобіль та пообіцяла неодмінно поговорити з матір’ю.
На другий день прийшла Марійка та кинула конверт з грошима батькам на стіл. Не сказавши ні слова, вона мовчки вийшла. Мене обурила її поведінка. Неначе це ми забрали в неї все до копійки та мало не пів року годували обіцянками. З того часу ми перестали підтримувати спілкування з Марійкою та її сім’єю.
Деякі родичі навіть намагались мене звинуватити в безсердечності, мовляв, родині потрібно допомагати, але мені байдуже. Я бачила Марійку наскрізь і чудово розуміла, що ніяких грошей вона не повернула б. Рада лише, що її донька виявилась поряднішою за неї.
А як би ви вчинили на моєму місці?
