Вони з чоловіком прожили три роки разом, не мало… У них були спільні мрії, бажання і плани, але в якийсь момент Галина зрозуміла, що це все того не варте.
Молодята мусили жити у мами чоловіка Олега. Його маму звали Ларисою Петрівною. Коли вони одружилися, то збиралися взяти житло в кредит, але плани змінилися. Бо у Галини було два молодших брата, які залишись жити у квартирі її батьків, а у Олега мама жила без чоловіка і мала двокімнатну квартиру.
Жити так Галина не хотіла. Не хотіла жити з матір’ю чоловіка у її квартирі і щоб вони висіли їй на шиї, але виходу не було. Ти або знімаєш без надії, або збираєш на власну, доки не мусиш платити. Тому вони вирішили збирати гроші на перший внесок у їхню власну квартиру.
Коли вона вирішила одружитися на Олегові, якому було 26 років, як і їй. Звісно, у свекрухи в квартирі вона не мала права робити по-своєму, бо як-не-як, господарка тут не вона… Гостей в гості також не могла привести, і говорити в повен голос не можна було. Одним словом – некомфортно, але вибору нема.
Лариса ще наголосила, щоб не було дітей, доки не переїдуть. Тому що вона не любить шум, крики, плачі. Старенька вже, тиша їй потрібна. Ні, звісно, вона хоче внуків, але не в її квартирі, щоб не заважали.
Хоча Галина визнає, що свекруха має право так говорити, бо це її територія.
Усі старенькі люди інколи хворіють, так і захворіла Лариса. Для Галини це було справжнє випробування, бо чоловік через роботу не міг провідувати матір, а сама свекруха не любила їсти лікарняну їжу. Тому жінці прийшлося готувати їй. Зранку кладе їжу в фольгу, щоб не вистигла і мчить до свекрухи, ввечері все було так само. Найгірше те, що Лариса при всьому, що робила для неї невістка – все одно вередувала!
«Надто гаряче! Холодне! Мені таке не подобається!»
І так раз у раз Галині приходилося все терпіти.
Так і незабаром сама Галина мусила лягти в лікарню. Проте до неї ніхто не приходив і не доглядав. По-перше її матір була за 100 кілометрів від неї, а от чоловік і свекруха, які майже були не під боком, не приходили до Галини. Олег кожного разу казав, що зайнятий і не може прийти. А свекруха казала: «Я не твоя рідна матір!».
А от Галина мусила її доглядати, хоч і не була рідною донькою.
Чоловік ще разок сходив провідати дружину з пакетом яблук, але більше не навідувався, тільки на вихідних дзвонив. А далі і сам почав казати, що його мати не матір Галині. На цьому терпіння жінки лопнуло.
Найгірше, коли ти сім’ї руку простягаєш, а до тебе обертаються спиною, мовляв: «Відчепись».
Вона серйозно обдумувала питання розлучення. А обурена свекруха на то: «Через те, що не провідував, бо на роботі був зайнятий, уже розлучатися! Тобі не соромно?»
Галина ж мовила: «Вам не зрозуміти».
І була права. Як тебе зрозуміють люди, котрі не слухають?