Мені 45 років. Дружини немає. Ми р0звелися п’ять років назад. Зараз в неї новий чоловік. Нашому сину 23. Він закінчив виш. На навчанні познайомився з дівчиною. Вони вже три роки разом. Планують весілля. Син приїжджає рідко, тому я досі не знайомий з його майбутньою дружиною.
Мені доволі самотньо. Я намагався будувати стосунки з жінками, але вони нічим серйозним не закінчувалися. Хтось затримувався на місяць, хтось на тиждень, були зв’язки на одну ніч. Може проблема в мені. Напевно, я сам не знаю чого хочу. Я припинив ходити на побачення. Зараз вже рік, як у мене нікого не було.
Я заглибився у роботу. А що ще робити? Син виріс, будує своє життя, друзів в мене не багато, а нові стосунки створити не можу. Як на мене, десь не за горами, криза середнього віку.
В роботі проходили мої будні, але одна подія змінила моє життя. Приїхав син. Він нарешті знайшов час для знайомства з його майбутньою дружиною. Діана гарна, струнка блондинка. Дуже ефектна дівчина. Окрім зовнішності, має розум та гарне виховання. Я радий за сина. Йому пощастило з дівчиною.
Вечір пройшов добре. Діти розповідали про свої плани на майбутнє. Вони скоро мали одружитися, тому я вирішив їм фінансово допомогти. Син не міг зайти завтра за грошима, а Діана була вільна. Вона з радістю погодилась забрати фінанси. Може мені здалося, занадто радісно погодилась.
На наступний день, я дуже хвилювався. Зі мною таке вперше за довгий час. Не знаю навіщо, але я гарно одягся, побрився, причесався і став чекати Діану. Вона прийшла, але гроші не стала забирати. Запропонувала кави попити. Ми сиділи в кімнаті і спілкувалися. Я знайшов сімейні альбоми, показував дитячі фото сина. Загалом, поводив себе, як типовий батько. Але моє хвилювання нікуди не проходило.
Через декілька годин, Діана пішла. А ввечері подзвонив син і подякував за гроші. Завтра вони мали їхати назад додому, але в сина з’явились нові справи, тому вони затримаються. Діана мала прийти знов, забрати деякі синові документи.
Звісно ж, я знов вирядився. Діана теж прийшла гарно вбрана. На цей раз, ми не пили каву, а одразу пішли до ліжка. Вона не була схожа на інших жінок. Я розумів головою, що це майбутня дружина мого сина і мені було соромно перед ним. Але з іншої сторони, я не тяг силою її до ліжка. Вона сама була не проти. Сталось, то й сталось. Ми просто забудемо про це і будемо жити далі.
Але я трішки помилився. Наші зустрічі продовжувалися впродовж двох тижнів. Кожен день ми проводили у ліжку, поки син займався своїми справами. Я відчував себе молодшим з цією жінкою. Закохатися в майбутню дружину свого сина – ганебний вчинок, але я не міг з собою боротися.
Нарешті, всі справи були зроблені. Молоді поїхали додому, але наш роман з Діаною продовжувався на відстані. Вона постійно телефонувала, присилала оголені фото у месенджері. З часом мені настільки відключило голову, що я почав два рази на тиждень таємно їздити до Діани. Ми знімали готель на другому кінці міста та проводили весь день разом. Сину вона казала, що бере додаткові зміни на роботі. Жінка знала, він їй вірить і перевіряти не буде.
Час йшов, весілля наближалося. Треба було щось вирішувати. Не може так тривати вічно. На жаль, в мене не вистачало сили волі. Я намагався зібратися з силами, але не вийшло.
Настав час весілля. Я був присутній на їхньому святі. Все йшло добре, але ми знову залишилися з Діаною на самоті. Ми зробили це прямо на весіллі. Я був щасливий і розбитий водночас. Зрозумів, що кохаю цю жінку. Вона ж казала те саме, але і сина мого вона теж любила. Я не змушував її обирати. Нехай все йде своїм плином.
Роман тривав далі. Нам здавалось, що ми не викриваємо себе, але син почав щось підозрювати. Він сказав, що його дружина швидко хапає телефон, якщо хтось дзвонить і йде в іншу кімнату, або ж скидає дзвінок. Раніше вона такого не робила. Окрім того, дружина вагітна, але терміни не сходяться. Між ними в ті дні, нічого не було.
Мені здалось, що моє серце зупинилось. Є шанс, що моя кохана жінка носить під серцем мою дитину, але якщо це так, то сім’я мого сина розпадеться. Навіщо я почав цей роман? Чому не зміг себе стримати? Я не знаю, що мені робити, але чудово розумію – винен тільки я і ніхто більше.
Я став чекати дзвінка Діани. Самому телефонувати ризиковано. Син вже щось підозрює. Вона подзвонила на наступний день, коли син пішов на роботу. Багато плакала, прохала не викривати нас. Я не збирався! Хіба ж так можна вчинити з коханою людиною? Я заспокоїв Діану. Запевнив, що наша таємниця помре разом зі мною. Руйнувати сім’ю сина не збираюся. Ми домовились мовчати, а стосунки порвати. Ми видалимо контакти один одного, більше не будемо спілкуватися, хіба що на сімейних застіллях, а про роман забудемо. Я готовий піти на це. Готовий заради неї та її щастя.
Тепер треба лише мовчати і чекати, коли син заспокоїться. Сподіваюсь, Діана придумає відмазку своєї дивної поведінки, а про терміни нехай щось набреше. Син досі її любить та довіряє. Він повірить.
