5 липня 2023 року
Ніколи не думав, що доживатиму свої дні за ґратами чужого закладу, серед таких самих покинутих старих, за якими доглядають чужі люди. Адже я заслуговував більшого поваги, тепла, хоч трохи спокою. Та ж ціле життя працював, годував родину, будував свій світ навколо єдиного щастя дружини Оксани та нашої доньки Соломії.
З Оксаною прожили 30 років, ніжних і міцних, як калина під дощем. Коли її не стало чотири роки тому, будинок став холодним, неначе підсліпувато замовк. Єдиною радістю залишились Соломія та онука Маряна. Допомагав, як міг: сидів із дитиною, віддавав пенсію на продукти, доглядав, поки зять і дочка були на роботі чи у гостях. А потім все змінилося.
Соломія почала дивитися на мене з докором, коли я заходив на кухню. Її дратував мій кашель. «Тату, ти вже пожив дай і нам пожити!» стало її улюбленим приспівом. Частіше зявлялись розмови про «сучасний пансіонат із лікарями та телевізором». Я спротивлявся.
Соломіє, це моя квартира. Якщо тобі тісно йди до свекрухи. Вона живе одна у трьохкімнатній.
Ти ж знаєш, що ми не ладнаємо! І годі вже! відрізала вона.
Тобі просто квартира потрібна. Замість того, щоб виганяти батька, заробляй сама!
Вона назвала мене «егоїстом», пообіцяла «знайти вихід». За тиждень я зібрав речі. Не тому, що хотів, а тому що відчував себе нахабою у власній оселі. Пішов мовчки. Соломія сяяла мало не на руках винесла до дверей.
У будинку для літніх мені дали тісну кімнату з вікном і старим телевізором. Дні проводив у садку, серед таких же забутих душ.
Власні діти вас сюди відправили? якось спитала сусідка по лавці.
Так, донька вирішила, що я заважаю, відповів я, стискаючи сльози.
Мій син теж обрав дружину. Мене викинули. Мене звати Ганна.
Ярослав. Дуже приємно.
Ми подружились. На двох біль уже не такий тяжкий. Минув рік. Соломія ні разу не подзвонила. Не прийшла.
Якось, коли я читав, мене зненацька покликали:
Ярославе? Не думала, що зустріну вас тут, здивувалась наша колишня сусідка, лікарка Наталка, яка оглядала мешканців.
Так, вже рік. Нікому я не потрібен. Навіть слова не скажу.
Дивно Соломія казала, що ви купили хату на Поліссі, на відпочинок.
Краще б уже Аніж тут гнити за цими ґратами.
Наталка з
