Я знімаю двокімнатну квартиру разом зі знайомою. Вчимося в одному вузі, добре знаємо один одного, тому живемо спокійно без конфліктів.
Квартира без інтернету. Запропонувала сусідці заплатити 50/50. Вона відмовилась. В неї на телефоні є, їй достатньо. Добре, нехай буде так. Знайшла провайдера, заключила договір, заплатила за все сама.
Навчання полегшилося. Не треба більше йти в бібліотеку і чекати в черзі, щоб попрацювати за комп’ютером. За інтернет платила зі свого карману. Через місяць сусідка попрохала пароль від інтернету. Мені не шкода, але вона ж не платить.
— Якщо в кінці місяця заплатиш половину вартості, то дам. — Попередила я.
— Так, так! Звісно! — Впевнила мене сусідка.
Я пожала плечима та дала пароль. Місяць сусідка користувалась моїм інтернетом. Коли до неї приходили друзі, вона спокійно давала їм пароль від мого інтернету. Через когорту людей, сторінки грузилися довше. Робила один реферат по три години. На мої зауваження сусідка не реагувала.
— Вони ж рідко приходять. Чого ти злишся? — Казала вона.
— Рідко?! — Гнівалась я. — Вони в нас кожен день після пар сидять! Мені вчитися треба!
Сусідка розводила руками, мовляв: «Нічого не можу зробити». В кінці місяця ніхто не дав мені ні копійки. Я сама все зробила, заплатила зі свого карману, щоб сусідка безкоштовно користувалася моїм інтернетом? За кого вона мене має?
Гроші витрусити не вдалося. Мені знов пообіцяли віддати гроші на початку наступного місяця. З мене досить.
Знову прийшли сусідчині друзі. Звісно ж всі користувалися моїм інтернетом. Я готувала доповідь. Точніше, намагалася. Сторінки знову грузилися по декілька хвилин.
«Вдома відео подивитись!» — подумала я і відключила інтернет.
Прибігла моя сусідка. Вона гнівалася, розмахувала руками та вимагала включити все назад.
— З якої радості? Ти хоч копійку заплатила? — Поцікавилась я і розсміялася.
На наступний день, з самого ранку, змінила пароль. Немає чого чуже брати. Сусідка ще більше образилась на мене. Вона перестала здороватися, кликати на чай і максимально старалась зробити вигляд, ніби мене взагалі немає у квартирі. Мені ж краще! Я одразу їй пропонувала разом платити. Невже настільки сильно шкода 50 гривень? Ми студенти, але не настільки бідні. На манікюр за 300 гривень гроші ж має.
Часу пройшло вдосталь, а сусідка досі не проронила в мою сторону ні словечка. Від спільних знайомих дізналася, що вона говорить про мене за спиною. Також ходили чутки, ніби вона переїде від мене, бо я жахлива скнара. Ось і добре. Буде менше негативу в квартирі.
