— Знову сьогодні невістка привела до мене на вихідні онучку, скаржилася мені сусідка Катерина Петрівна, коли ми випадково зустрілися на сходовому майданчику. І знов не можу нагодувати дитину як слід! Каже: «Мама казала, що справжні князівни мало їдять!» З’їсть дві ложки, і досить! А ж худюща аж світиться, бідолашна!
Щойно зустріла майбутню дружину свого сина Максима Ярослава Катерина Петрівна одразу її не злюбила. Усе через те, що Ярослава старша за її сина аж на сім років. А він тоді був ще зовсім юний, тільки-но школу закінчив.
— А жінок до неї Максим і не знав! обурювалась сусідка. Що тут дивного, що одразу на неї поклав око! Спокусила його досвідом, от і все!
Ярослава, між іншим, була справжньою красунею, яскрава й сучасна. Дбала про фігуру, вбрання вибирала зі смаком, рухалася вперед у кар’єрі. Я зовсім не дивувався, що син сусідки одразу захопився нею. Чоловік це ж бо очима кохає, а тут справді було на що подивитись.
Ярослава стежила за здоровям і привчала доньку до помірності в їжі, піклувалася про раціон та фігуру.
Через кілька місяців після знайомства Ярослава завагітніла. Чи то на зло майбутній свекрусі, яка всіляко намагалася зруйнувати їхню пару, чи то намагалася побратися найскоріше. А, може, й так сталось випадково не суть важливо. Максим уже тоді твердо вирішив узяти Ярославу за дружину. Йому тільки виповнилося 18 років, а вона вже мала 25.
Максим вступив до коледжу. Він і навчався, і підробляв, бо з дружиною почали жити окремо від батьків, тож треба було забезпечувати молоду сімю. Спершу орендували квартирку, згодом придбали малу кімнату у гуртожитку.
Жили молоді душа в душу, але Катерина Петрівна не вгамовувалася: щось не так з їжею, то з одягом, то з вихованням онуки. Усе не до вподоби: за словами свекрухи, жодної чесноти в Ярослави, тільки недоліки. І синові своєму вона постійно те саме торочила…
Ярослава з часом звела спілкування зі свекрухою до мінімуму. Самотужки водила доньку і в дитсадок, і на гімнастику, і у шахову секцію. Ледве встигала: з роботи у садок, потім по гуртках… А ще й спортзал відвідати, та й зовнішністю треба займатись. Тож удома її майже не було.
Максим приходив додому, а там пусто: донька на заняттях, дружина або разом із нею, або десь у справах.
Якось увечері в двері постукала сусідка Наталя самотня 38-річна вдова з двома підлітками. У спільній кухні гуртожитку відро під краном залишилось, і він потік просить допомогти, щоб сусідів знизу не затопило.
Максим з дитинства руками вправний, швидко воду перекрив, знайшов усе для ремонту. Поки він крутився біля раковини, Наталя готувала вечерю макарони з котлетами. Як вдячність, запропонувала і йому порцію. Максим прийняв із задоволенням: бо Ярослава котлет ніколи не смажила і взагалі їжу рідко готувала не вистачало часу.
З того вечора Наталя часто кликала Максима на вечерю коли дружини і доньки не було, вони добре проводили час на спільній кухні, балакали, їли домашні вареники та пироги. Між ними промайнула іскра: вони й не помітили, як затяглися у нові стосунки й не уявляли вечорів один без одного.
Але гуртожиток велике село: тут усе на виду, нічого приховати. Ярославі хтось із сусідів підказав: мовляв, твій чоловік до Наталі ходить не за книжками.
Прогримів неабиякий скандал. Усе крило гуртожитку стало свідками сварки. Ярослава, жінка горда, вигнала чоловіка, зібрала речі й виставила за двері.
Додому повертатись було пізно, йти не було куди, хіба що до Наталі. Та прийняла його до себе з радістю.
Доньці на той час було 6 років. Максиму 25. Ярославі 32. Наталі 39.
Катерина Петрівна, дізнавшись, що син пішов від дружини, спочатку зраділа перемога! А коли почула, що він тепер із жінкою старшою аж на 14 років і ще з двома дітьми лише знизала плечима
Ця тиша для мене стала несподіванкою. Скільки років вона критикувала Ярославу лише за те, що та старша за її сина а тепер повне примирення чи розуміння власної поразки?
Весь цей час минуло вже пятнадцять років. Максим з Наталею живуть досі разом. Спільних дітей у них немає, але їхня сімя міцна, дружня, душа в душу. Попри різницю у віці: йому зараз 40, Наталі 54. Катерина Петрівна гостей зустрічає спокійно мир, злагода й тиша. Максим, видно, по-справжньому щасливий.
А як ви думаєте, чи можливе щастя у житті, коли жінка старша?
