Олена знову поглянула на самотній стіл. Годинник показував вже девяту, а від Віктора ані дзвінка, ані повідомлення. «Знову затримався на роботі», подумала вона, хоч і сама не вірила цій брехні.
Останнім місяцем ці «затримки» стали занадто частими. Спочатку раз на два тижні. Потім щотижня. Тепер здавалося, що чоловік взагалі забув, що треба повертатись додому вчасно.
Олена добре памятала, як усе почалося. Спочатку Віктор казав, що на роботі криза важливий проект, дедлайн. Вона вірила і чекала до пізньої ночі.
Потім відмовки стали все більш дивними. У понеділок він подзвонив, сказав, що застряг на парковці, бо бульдозер розчищав сніг і не давай виїхати. Олена мовчала, але пильно дивилася на нього. Вона ж знала, що в його офісі підземна парковка туди й десять бульдозерів не залізуть.
У середу «була дуже важлива нарада», хоча в його компанії наради майже не проводили. А якщо й були, то на Zoom і тільки вранці.
Вчора він прийшов із найкращою відмовкою: залишився в офісі, тому що йому було погано, і він годину просидів у туалеті.
Олена не була дурною. Вона розуміла, що Віктор щось приховує. І не хотіла витягувати правду силою. Але що це могло бути?
Як почуваєшся? запитала вона, намагаючись звучати спокійно та турботливо.
Віктор, який щойно зайшов у дім, плюхнувся на ліжко й важко зітхнув.
Не дуже, відповів він, потираючи живіт. Сьогодні обідав у їдальні, мабуть, щось не те зїв
Ой, як страшно. Уявляю, як тобі погано, сказала Олена з перебільшено співчутливим голосом, спостерігаючи за його реакцією. Давай, я принесу ліки. Добре допомагають.
Ні! різко підвівся Віктор, але відразу ж знову впав на ліжко, зрозумівши, що майже накричав.
Що таке? здивувалась Олена.
Хлопці з роботи дали якісь таблетки. Не памятаю назви, але полегшало.
Ага. Ну добре, якщо кажеш, знизала плечима Олена. Але наступного разу запамятовуй назву, невідомо, що ти пєш
Маєш рацію, напружено посміхнувся Віктор. Піду в душ і ляжу, бо почуваю себе не дуже.
Звичайно, сказала Олена, торкнувшись його обличчя перед тим, як вийти з кімнати.
Як тільки Віктор зайшов у ванну, Олена метнулася на кухню. Вона стояла біля столу, нервово стискаючи телефон чоловіка. Її очі сканували екран. Повідомлення, дзвінки, месенджери нічого підозрілого. Але потім вона подумала перевірити банківські операції.
«Переказ: 5 000 гривень на користь Анжели П.», прочитала Олена про себе, і все тіло її стиснулося. Вона почула, як Віктор вимкнув воду. У паніці закрила всі вкладки і віднесла телефон назад у спальню.
Не панікувати, не панікувати, шепотіла вона, наче мантру. Хто, чорт візьми, ця Анжела П.?
Вона намагалася згадати. Колега? Бухгалтерка?
Тієї ночі сон не приходив. Олена метушилася у великому ліжку, яке тепер здавалося пустим і холодним. Віктор мирно спав поруч, навіть не підозрюючи, що дружина ламає собі голову. Вона на мить заснула, але й уві сні її переслідували тривожні образи, уривчасті фрази.
Прокинулася різко, немов від поштовху.
Анжела! Імя вистрілило в голові, як ніж. Колишня Віктора, про яку він рідко згадував, називаючи її «юнацьким захопленням».
Олена підвелася на ліжку, відчуваючи, як холодний піт стікає їй по спині. Тепер усе почало складатися: затримки, погані відмовки, «отруєння». І ось ця велика сума грошей
Вона схопилася за голову, намагаючись заспокоїти тремтіння.
«Юнацьке захоплення» лунало в голові.
Знову не могла заснути. Сиділа до світанку, дивлячись на Віктора, намагаючись скласти всі шматочки пазла.
Тепер було ясно, що Анжела його колишня. Але який звязок міг бути між ними після стількох років? І навіщо він перерахував їй такі гроші?
Вона повільно піднялася з ліжка, щоб не розбудити його. На кухні зварила каву і взяла блокнот. Потрібен був план.
«Що робити?» питання било у скроні.
Поговорити з Віктором? Але він бреше проста розмова нічого не дасть.
Найняти детектива? Здавалося занадто. Вона навіть не знала, де його шукати.
Сама знайти Анжелу?
Олена розуміла, що не може тягнути. Кожен день вагань міг погіршити ситуацію. Але як діяти, щоб Віктор не дізнався?
Вона вирішила почати з простого перевірити його соцмережі. Можливо, знайдуться свідчення старі фото, спогади, спільні знайомі
Відкрила ноутбук і почала переглядати його сторінку. Більшість фото були свіжими родина, робота, відпустки. Але в кінці вона знайшла кілька старих знімків. На одному
