Дізналася я, що мій син покинув вагітну дівчину. Замовила їй кращого сімейного адвоката у Києві.
Як дізналась, що мій Андрій так із Марічкою вчинив, у мене аж серце стислося. Мені навіть не соромно за нього було, а так боляче за цю Марічку, яку я якось випадково побачила: вона з величезним животиком, з втомленими очима, під сонцем, розвозила піцу по Оболоні на скутері. Після того вирішила буду втручатися.
У вівторок після обіду напросилася до неї додому. Відчинила вона мені двері прямо у формі, втома на обличчі, животик вже помітний серйозно. Я аж розгубилася, настільки шкода стало.
Так, слухаю? питає, насторожено так.
Я мама того безвідповідального хлопчини, котрий тебе залишив, кажу. Прийшла відновити справедливість.
У неї одразу сльози на очах.
Не треба сварок, будь ласка
Ні, доню, я не за цим. Я прийшла допомогти. Ти знайома з хорошим адвокатом по сімейних справах? Та вже не важливо. Я замовила для тебе одного з найкращих у Києві. Завтра у тебе із ним зустріч.
Вона здивувалася, не знала навіть, що сказати.
Він із мене народився, цей хлопець, але його принципи явно не мої. То він буде платити аліменти, навіть якщо доведеться горбатитись на двох роботах без вихідних.
Так і сталося. Адвокат свій гонорар відпрацював до копійки. Коли народилася моя онучка, а вона моя хоч син і не визнає, я прийшла у пологовий із підгузками, бодіками, та розібраною дитячою ліжечком у багажнику своєї Таврії.
Ви не повинні почала вона.
Маю, перебила я. Я бабуся.
Син, звісно, зі мною перестав спілкуватись. Звинуватив у зраді, казав, що через мене все стало тільки гірше. А я кажу: Гірше зробив ти, а я тільки виправляю.
Минуло два роки. Марічка з онукою тепер мешкають зі мною у моїй трикімнатній хрущовці на Троєщині. Вона навчається вечорами хоче медсестрою стати, а я з онукою сижу. Разом ми дивна, але така міцна родина на нашому подвірї. З сином досі не спілкуємось, зате гроші він переказує справно адвокат попався принциповий.
Вчора, коли годувала малу з пляшечки, Марічка підійшла і тихенько обійняла мене ззаду.
Дякую, мамо, прошепотіла вона.
Мамо.
І я думаю, хіба є кращий подарунок, ніж здобути доньку й онучку, навіть якщо на якийсь час втрачаєш сина? Іноді родина то не та, в якій ти народився, а та, яку сам вибираєш і захищаєш.
Отака історія про совість, відповідальність і зовсім неочікувану любов.
