ДИВНІ СУСІДИ
У квартиру 222, будинку 8 на вулиці Лесі Українки нещодавно заселилися нові сусіди. Подружжя десь під пятдесят, обидва невисокого зросту, худорляві. Він бородань у сірому пальті, вона у довгій спідниці та яскравому береті. Виховані, в ліфті посміхаються, двері притримують, якщо комусь везе з важкими торбами з базару.
А ще найголовніше, коли наші забудовники так шумлять своїми коробками тихі, як мишки.
Принаймні, так здавалося на перший погляд Аж поки, десь за два тижні, Пастернаки з 221-ої та Гаврилюки з 223-ої їх не почули, так би мовити, на повний голос.
Тема нових сусідів стала улюбленою для вечері.
У Пастернаків, які двадцять років як однією фамілією, розмова йшла так:
Бачив наших нових сусідів?
Та вчора разом в ліфті каталися.
Ну і як вони тобі?
Звичайні ніби. Чого питаєш?
Виявилися буйнорахованими
Це як?
Коли всіх вдома немає, така тиша у хаті а в них починаються ігри ну, дорослі, сам розумієш
Та невже?
Ще й із сценаріями, наче телесеріал, кіно, а не життя
Ну треба ж! Весело.
От то-то й воно, що слухати це весело лише перші хвилини. А потім і соромно, і робити нічого не можеш.
Перестань, не заздри! Людям вже під пятдесят, а вони «граються».
Він подумав: Не те, що ми, але вголос не сказав.
У суботу й сам голова сімї став випадковим слухачем. Цього разу йшов класичний сюжет садівник та господиня. Пастернаки червоніли мов помідори.
*****
А у Гаврилюків, наймолодших на поверсі, що чекають першої дитини, балачки були інакші:
Остапе, бачив нових сусідів?
Ага, в підїзді зіткнулись. І що?
Такі цікаві вони! Вона його постійно годує, страви як у Щасті на площі Ринок. А він їй подарунки носить. Щодня з букетом або з пакунком.
Звідки знаєш?
Я ж щодня гуляю так із їхньої квартири запах стоїть! А ще двічі бачила: то з квітами, а раз із якоюсь коробкою. І летить додому, наче на свіданку.
Ну то й що?
Та може вони й не чоловік із жінкою, а закохані!
Та живуть-то разом!
І ще на кухні курличуть, якщо не гриміти посудом, чути хіхікання та щирий сміх. Мовби тільки-но побралися.
Ясно. Новини почалися, піду погляну.
У пятницю зустрів Остап сусіда біля ліфта той з букетиком, з пляшкою червоного вина, аж очі блищать очевидно, плани на вечір великі.
*****
Місяць минув. Дивні сусіди у 222-ій оселилися наче всерйоз і надовго.
У 221-ій уже звикли що не вечір, то сеанси. Пахне то ваніллю, то чебрецем, а головне не мовчить їхній матрац. Живуть, наче останній день разом святкують.
Одного вечора Віра Пастернак, ніяковіючи, каже чоловікові:
Зайшла сьогодні в торговий центр, дивлюсь відділ білизни. Дивись-но, що купила! і розкриває халат.
В очах у Миколи Пастернака іскри, облизується непомітно.
А я, шепоче днями заїжджав у спеціалізований магазин… Ось, не знаю, чи тобі гляне до душі.
Спробуємо дізнаємося, червоніє Віра.
*****
Почалося! шепоче сусід із 222-ї, обережно притуливши вухо до стіни зі сторони Пастернаків.
*****
Остап із 223-ої на обід вирішив зайти до ювелірки. Давно, як зясувалося, не тішив дружину дрібничками. А колись щотижня щось цікаве приносив: то шоколадку, то кульчики.
І тут бачить знайоме пальто.
Олено! гукнув. Що тут забула? До дому ж далеченько.
Та погуляти вирішила, замялась. А ти?
Сережки для тебе шукав, ось, тримай, кралечко!
Олена засяяла:
Дякую, рідний! Я тобі сьогодні на вечерю пасту з креветками зроблю, памятаєш, колись готувала?
Ще б пак! Як пригадав аж слинка побігла.
Не затримуйся, я до сьомої все накрию.
Добре, погодився Остап, а сам подумав: Квіти ще не завадять.
*****
Ну як там, цікаво? питає чоловік із 222-ої.
Пахне креветками, готують романтику, сміється дружина. Але і в тих перших процес пішов.
*****
Ще за місяць — Пастернаків не впізнати. Помолодшали років на десять, очей одне від одного не відведуть. Ледь дочекатися, коли діти до бабці підуть, щоб удвох залишитися. З інтересами нова хвиля, у побуті порядок!
А в Гаврилюків первісток на підході, а вони наново на побачення бігають: то в кіно, то на виставку, то у львівську кавярню забіжать. Олена кулінарну книжку бабусі з антресолі дістала, а Остап щотижня тішить дружину маленьким сюрпризом, бодай шоколадкою. Про вечірні новини забув як про страшний сон.
*****
Ну що там у них? цікавиться мешканка з 222-ї.
І ці, і ті не нудьгують. Діти, може, вдома, то тишею себе тішать, але все одно веселі. Слухаю всіх, аби не прогавити.
А у тих на кухні кіпіш, жарти, сміх, смачно пахне на весь підїзд!
Ну, от і чудово! Вклались у три місяці. Ще пару тижнів і гудбай!
Окей, хто наступний?
Симонова, 4, квартира 65. В 66-ій сімейний бурян, давно вже забули, як один одного звуть. В 64-ій традиційно: спальний фронт і порядок!
Ясно. Гаразд, твої касети на місці, ресторанну доставку не скасовую, олії ще є. Рози ті, яким ти воду міняла тиждень, зівяли знову купувати доведеться.
Куплю. Масаж попереку зроби, ляжемо спати…
