Я давно в холостяках, тому звичайне діло, що сиджу на сайтах знайомств у пошуках кохання. А якщо вже й не кохання, то просто спілкування та нових знайомств. І ось нарешті я познайомився з дівчиною на ім’я Мар’яна, їй двадцять чотири.
Ми познайомились, почали активно спілкуватись, обговорювали інтереси кожного, останні новини і просто все, що було та відбувалось навколо. Мар’яна дуже цікава, начитана та весела і це мені сподобалось найбільше. Так, вона звісно гарна зовнішністю, але для мене набагато важливіше, щоб краса була також і внутрішня.
Через два тижні переписок та телефонних розмов дівчина запропонувала зустрітись. Я ні секунди не вагаючись та не думаючи погодився. І коли до зустрічі залишалось зовсім трішечки – я чекав з таким нетерпінням, як маленькі діти чекають нового року чи дня народження.
Нарешті! Дочекався цього бажаного дня! Я приїхав до ресторану, в якому ми домовились зустрітись. Квіти вирішив не брати, бо Мар’яні буде не дуже зручно їсти, весь час думаючи про букет, як він так, чи не зачепить його хто, чи не почне швидко в’янути і тому подібне.
Я під’їхав до потрібного місця, припаркувався та пішов до входу. Біля входу стояла Мар’яна, дуже красива, в сукні, із зачіскою та з ніжним макіяжем. Моє серце прямо таки йокнуло, від побаченої краси. Підійшовши я зрозумів, що Мар’яна дещо дивно на мене дивиться. Я вибачився за запізнення, хоча приїхав вчасно, адже мій годинник на руці показував без однієї хвилини сьому годину вечора.
Дівчина уважно, трохи задумано та з ноткою розчарування подивилась на мене, а зокрема на обличчя і після хвилинної німої паузи сказала: «Вибачте, я не знала, що ви набагато старші за мене». А потім мовчки розвернулась та пішла.
Після цієї ситуації я сидів у мушині ще хвилин п’ятнадцять та намагався переварити й зрозуміти те, що щойно відбулось. Я знав, що в кожної людини свої смаки та вподобання, але невже мій вік в тридцять чотири роки так її відштовхнув? Це ж всього-на-всього десять років різниці! І лише через цю дрібницю вона не захотіла проводити зі мною вечір…