Нещодавно моїй бабусі виповнилося 85 років. Це мама моєї покійної матері.
Скільки я себе пам’ятаю, бабуся ніколи не вирізнялася легким характером і привітністю, а з віком характер став ще важчим. Після смерті моєї мами минуло сім років, і за весь цей час бабуся змінювалася тільки на гірше. Вона і досі може сама поратися у побуті, але все ж потребує того, щоб хтось за нею приглядав.
Спочатку цим займалася моя тітка, що і зрозуміло, оскільки вона бабусина рідна донька. Але згодом вона, напевне, втомилася і відмовилася від цього, посилаючись на хвору спину, ніби то вона і сама потребує догляду.
Можу її зрозуміти, бо вдячності від бабусі чекати не доводилося. Тоді ми звернулися до соцслужби, і до бабусі приходила їх працівниця, але вона лише носила продукти, підтримувала чистоту в квартирі і йшла. Складно уявляти, як вона могла витримувати нашу бабуся навіть протягом цього нетривалого часу.
П’ять років тому бабуся довго знаходилася в стаціонарі і після виписки додому певний час могла тільки лежати, тому постало питання про цілодобовий догляд. Їхати до спеціального закладу вона категорично відмовилася, хотіла бути тільки у своїй квартирі або переїхати до когось із родини.
Тітка до себе її взяти не захотіла, бо мешкала у квартирі свого чоловіка. Дядько теж до себе не бере, хоча живе у великому будинку за містом. Каже, що весь час на роботі, вдома не буває, і жінка його не хоче такої відповідальності. Та й взагалі, довго їхати, а раптом не доїде, нехай вдома сидить.
Тепер все зводиться до мене, тому що я наймолодша, а отже мені найлегше доглядати за старенькою. А у мене сім’я, нам з чоловіком і трьома доньками і самим тісно у двохкімнатній квартирі, до бабусі теж не переїду — не можу ж кинути власну сім’ю! Та і роботу теж ніхто не відміняв.
Поки що ходимо всі по черзі — то я, то моя старша донька, то тітка, яка заохочує мене взяти весь догляд на себе тим, що після бабусиної смерті її квартира мені перейде. Але не вартує вона того! Та і слабо віриться, відверто кажучи.
Навіть кілька хвилин з бабусею — ще те випробовування, але більше не можна залишати її саму. Я і гадки не маю, як вирішити цю ситуацію. Розраховую на вашу допомогу і пораду. Не маю я змоги брати бабцю до себе жити, та і не горю бажанням.
