Дід Петро був чоловіком з великим серцем та складною долею. Багато років тому, коли він був молодим, то закохався у прекрасну жінку на ім’я Віолетта. Їх кохання було сильним, але обставини змусили їх розлучитися. Петро був змушений одружитися з іншою жінкою, а Віолетта, розчарована та зломлена, покинула місто.
Декілька десятиліть минуло, і Петро став заможним чоловіком з успішним бізнесом та великим майном. Він мав дружину, дітей та онуків, яких дуже любив, але в серці його все ще жило кохання до Віолетти.
Коли настав час написати заповіт, дід Петро вирішив віддати все своє майно своїй давній коханці. Він хотів відшкодувати їй за свої колишні помилки та показати, що ніколи не забув її. Це рішення було сміливим та незвичайним, але для Петра воно було актом великодушності та примирення.
Коли настала довгоочікувана зустріч нотаріуса із дідом Петром, вся родина зібралася, очікуючи чуттєвий та гармонійний заповіт. Але коли нотаріус зачитав заповіт, діти та онуки були вражені та розгнівані. І дякували Богу, що мати не дожила до цього позору!
Усе майно переходило у власність Віолетти, жінки, яку вони навіть ніколи не зустрічали. Рідні почували себе обдуреними та ображеними. Вони не могли зрозуміти, чому дід Петро вирішив заповідати все майно колишній коханці, яка так давно покинула його життя.
Діти та онуки звернулись до діда з питаннями, поясненнями та зливали своє розчарування на нього. Петро спробував знайти слів, щоб пояснити своє рішення, але він знаходився в стані конфлікту між своїми почуттями та розумом.
Усі емоції були змішані у бурхливому коктейлі: біль, гнів, розчарування та нерозуміння. Родина не могла змиритися із тим, що дід Петро так легко просто віддав все своє майно незнайомій жінці.
Але часом навіть найдивніші рішення приховують у собі глибокий сенс. Дід Петро міг назавжди забути про свою давню любов, але він вибрав великодушність та примирення. І хоча реакція його родини була бурхливою, увертюра до цієї історії розкрила найважливіше: справжнє кохання та простота життя надають нашому існуванню справжньої цінності. А Ви як би вчинили?
