Вона завжди чекала на листи. З малку, с самого дитинства, усе життя.
Адреси змінювалися, дерева ніби ставали меншими, люди віддалялися, а очікування затихали.
Він нікому не довіряв і нічого не чекав. Зовні звичайний чоловік міцний, вольовий. Робота й удома собака. Подорожі сам чи разом із своїм чотирилапим другом.
Вона ж чарівна дівчина з великими сумними очима. Якось її запитали:
Без чого ти точно не вийдеш з дому?
Без усмішки! відповіла вона, а її чарівні ямочки на щоках це підтверджували.
Дівчата їй не дуже були до душі більше товаришувала з хлопцями. У дворі її кликали піратка в спідниці. Але була в неї одна гра, коли лишалася сама: грала у маму, в якій багато діток, добрий чоловік, великий затишний дім і навколо яблуневий сад.
Він був фанатом спорту. У коробці в гаражі пилом припадали медалі, трофеї, грамоти. Навіщо зберігав не дуже знав. Мабуть, з поваги до батьків, якими так пишався Все планував відвезти їм. Не заради нагород змагався сам процес захоплював: до знемоги, до останньої краплі поту, а далі новий підйом, наче друге дихання.
Її батьки трагічно загинули, коли їй було десь сім. Її й молодшого братика розвезли по різних інтернатах. Так і виросли з власними боротьбами, радощами, болями. Все це вже минуло. Тепер жили навпроти одне одного: спокійний район у Чернівцях, низькі будиночки, теплі вулички, барвисті дворики, фермерський базар під боком. Брат із родиною її найближчі та єдині друзі.
Був неспокійний день Зміна скінчилася, йшла через двір автопарку. Наздогнав її Васильович, обняв по-батьківськи, подякував за пироги:
Поспи дома, ти чуєш?
Встигну! махнула вона, чмокнула його в щоку і поспішила до машини.
Ох зітхнув їй вслід водій «швидкої».
На свята їх часто ставили на чергування разом кому хочеться працювати 7 січня, навіть лікарям?
У бригаді ще двоє чоловіків. Колеги-чоловіки її не дуже приймали вона була охайною, доглянутою, вірила, що якщо лікар у гарному настрої й виглядає пристойно пацієнтам легше.
Він мчав як міг: у багажнику підстрибували трофеї, поруч нервував пес.
Батько запросив святкувати Різдво разом. Чоловік того ж дня перевіз коробки у машину. Тішився, що вперше за довгий час не чергував у свята, хоч і сумував за «своїми хлопцями»: тренерська робота була йому по серцю.
За кілька днів до свят зранку пролунав дзвінок:
Мамі погано. Голос у батька тремтів. Вольовий чоловік, підполковник у відставці а не міг приховати тривогу. Батьки все життя були разом, і в літньому віці так дивилися одне на одного, наче щось таємне знали
Вона стомлено усміхалася. Щороку перед Різдвом багато пекла й возила гостинці по місту. Сьогодні навіть вдалося поспати кілька годин у черговій кімнаті. А то б Васильович і за кермо не пустив, сам відвіз би, ще й кави налив би, тішачись її збентеженою усмішкою.
Кілометрів десять до батьківського дому. І тут заметіль, як на замовлення. Згадала, як 2 години тому пес відмовлявся залізати в машину; звуки з багажника, нескінченні відрядження, дороги, дороги
Мамо, тату, тримайтесь Я їду до вас ніхто у мене більше не залишився
Пес лизнув у потилицю, ніби втішаючи.
Вибач, друже Ти також моє життя!
Вона притихла на обочині: заметіль, може, мине Залишався один пиріг. Ще три кілометри і вже заміська дорога, а там, за поворотом дачне селище, де її найулюбленіша пацієнтка. Баба ні, язик не повертається бабою назвати цю жінку: жвава, очі вогнем світяться. І чоловік її такий самий тепла пара, обоє люблять подорожувати, не скаржаться. От якби її батьки
Раптом темний силует завіз під колеса. Серед білої стіни снігу.
Звідки ж ти взялась, собачко? З лісу? Втекла від когось? Які гарні очі Чому шия липка? Свитер мокрий Спати хочеться Джеку Джека, друже Чому так боляче? Мамо, таточку, я вже близько Темрява
Васильович не додзвонився поїхав за онуками. Ні, «швидка» тут не пройде замет.
Зараз, хлопче, потерпи, витягну. О Господи!.. Ще й собака поруч
Вона вже рушала, коли повз неї промчала сіра автівка.
Комусь додому дуже треба, подумала. А за кілька хвилин перевернена сіра машина вже ковзала у кювет, чорна собака лежала метрів за три від неї, здається, жива
Котра година взагалі? Гарячий душ вона не дуже любила, але зараз він рятував. Трусило всю. Опустилася на підлогу у ванній, видихнула. Ох, поспати
Як же ти витягла його, такого здорованя?! голос брата лунав у голові. Тіло скувало болем. Мязи все памятали.
Чоловіка і двох собак повезла до лікарні у своїй автівці. На півдорозі зустріла брата той допоміг. Того ж дня повернулась у дачне селище таки довезти пиріг. Навіщо взяла коробку, що випадала з багажника тієї сірої машини.
Може, цінна річ для того хлопця. Головне всі живі. Прийде до тями поверну.
Чоловік пацієнтки зі здивуванням відчинив двері.
Щось сталось? спитала вона.
Дружина в лікарні. Збираюся до неї. Сина нема, додзвонитися не можу
Вона мовчала, опустила голову.
У вас усе добре? взяв її за руку.
Може, я вас підвезу? запропонувала.
Їхали мовчки. Заметіль стихла.
Коробка на задньому сидінні це звідки? не витримав полковник.
Аварія була. Чоловік собаку на дорозі хотів обїхати, авто перевернулося, з багажника та коробка випала
Сіра машина, всередині білий пес, а на дорозі чорна собака? стиха.
Вона зупинила авто, повернулася до нього. Полковник стиснув кулаки, дивлячись у вікно.
Він живий! І дружина ваша скоро видужає, сказала й обійняла.
Дівчинко моя Можна я так тебе називатиму?
Звісно, очі її зволожилися.
Дружині кілька ночей снилась чорна собака. У сина білий пес. Звідки чорна взялась?..
Які очі неймовірні. Сумні про це подумав, прокинувшись. На стільці поряд дрімав батько.
Мама. Аварія усе згадав. І погляд тієї дівчини
Різдво того року відсвяткували в кінці січня. Мама йшла на поправку, батько світився від щастя. Джек тепер трохи кульгав, та скоро й це мине. Його ж чекала робота треба збирати хлопчаків після канікул, готувати до турніру. Застряг у батьків, тягнуло додому. Тільки думки завжди повертались до тієї дівчини
Вже біля брами його покликав батько з горища.
Тату, чим допомогти?
Батько хитро посміхався. Чоловік озирнувся і помітив свої медалі на полиці.
Ого Звідки, товаришу підполковнику? всміхнувся.
Додумайся! Я Джека вигуляю, поки ти тут.
Вона квапилася додому раніше зазвичай. На неї чекала Дина. Не змогла не забрати її у знайомого ветеринара, коли та прийшла до тями. В інакшому випадку притулок. Дина не повністю чорна на грудях біла пляма у формі сердечка.
Увійшовши в підїзд, механічно відчинила поштову скриньку. Вже хотіла зачинили, як помітила білий конверт.
У листі було:
«Я прийду сьогодні ввечері. Дякую тобі, рідна!»
Любов як компас, допомагає знайти дорогу.
