Ми з Андрієм в шлюбі вже понад двадцять років, у нас троє дорослих дітей і ми дуже щасливі. Мій коханий дуже врівноважений, спокійний, добрий чоловік, чого не скажеш про його матір. За всі ці роки я й досі не змогла звикнути до специфічного характеру свекрухи. Жінка просто обожнює влаштовувати нам усілякі сюрпризи й часом вони зовсім не приємні.
Ми з Андрієм в забобони ніколи не вірили, проте його сорокаріччя вирішили гучно не святкувати. Запланували скромну вечерю, лише в колі сім’ї. Посидимо, з’їмо щось смачне, купимо тортик до чаю та й по всьому.
Очевидно, що я не планувала наготовлювати багато страв. Вранці я не поспішаючи зібралась та вирушила до магазину по продукти. Поставила у духовку курку, відварила картопляне пюре, зробила улюблений салат чоловіка та стала накривати на стіл.
Проте вже через пару хвилин мої плани були зіпсовані. Зателефонувала мама Андрія та заявила, що вона чхати хотіла на всі прикмети й вимагає свята. Менш ніж через дві години до нас прийдуть гості: сестра чоловіка з сім’єю, мої батьки та наші друзі.
Я не уявляла, що мені робити, бо ми зовсім не чекали на гостей та ще й на таку велику кількість. Чоловік швидко побіг у магазин, а я почала дочищати ще картоплі, поставила у духовку ще одну курку, приготувала ще два салати, нарізала м’ясну та сирну тарілки та замовили у доставці ще п’ять піц.
Нам з великим трудом, але вдалось підготувати все до приходу гостей. На щастя, мені допомогли діти та чоловік. Свято було в самому розпалі, коли свекруха раптом випалила:
— Коли душа вимагає свята, то жодні прикмети не помішають! Синку, з твоїм днем!
Душа свекрухи може й вимагала свята, а наша бажала лише спокою. Ми хотіли відсвяткувати день народження чоловіка у тихому сімейному колі, а свекруха зробила нам такий сюрприз. Щоправда, вона не врахувала, що до приходу гостей готувати все доведеться мені, тому тепер моя душа просить відпочинку!