День, коли я дізнався, що моя сестра виходить заміж за мого колишнього чоловіка.
Я був одружений сім років. Ми зустрічалися ще з юності, разом починали все з нуля. Облаштовували наш дім купували меблі, створювали затишок, налагоджували побут. Все виглядало так, як мало бути. Але наш шлюб закінчився, коли я дізнався, що у моєї дружини зявився хтось інший. Знахідка повідомлень, дивні плани, постійні виправдання. Коли я запитав безпосередньо, вона все зізналась. Сказала, що вже давно нещаслива. Ми розлучились. Я був розбитий і після цього відійшов від усього: від неї, від родини. Я залишив Україну, перестав спілкуватися з усіма близькими.
Я не знав нічого про її життя весь цей час. Заблокував усі контакти. Не цікавився. Моя родина також зі мною не ділилася новинами. Я думав, що для них її вже немає.
Коли повернувся, поступово почав спілкуватися з рідними. Зустрічі на дні народження, обіди, розмови телефоном. Ніхто нічого не казав. Все було спокійно, жодних натяків на щось незвичне. Я й подумати не міг, що ховається за цим.
З сестрою у нас завжди були нормальні стосунки не близькі, але й не вороги. Спілкувалися, допомагали одне одному, але про свої потаємні справи сімї не розповідали.
Три місяці тому сестра, Ганна імя, яке так часто зустрічаєш у нашому краї, зателефонувала й сказала, що мусимо зустрітися. Ми зустрілися в кавярні у центрі Києва. Вона виглядала розгубленою. Сказала, що виходить заміж і хоче, щоб я був її старшим боярином.
Я спитав, хто наречений. Вона на кілька секунд замовкла, дивилась у бік. Потім назвала імя. Це був мій колишній чоловік, Юрій. Я попросив повторити. Вона повторила. Пояснила, що вони вже два роки разом. Два роки! А це означає, що все розпочалося після нашого розлучення. Не просто заміна він прийшов у мою родину.
Я спитав, чи знають батьки. Вона відповіла, що так. Що спочатку всім було незручно, але потім всі звикли. Що він знову частина родини уже як її наречений. А не розповіли мені, бо не знали як, зважаючи на мої депресивні періоди.
Того ж вечора я поговорив із мамою. Вона підтвердила, що всі все знали. Цілеспрямовано не говорили, щоб уникнути сварки. Просила мене бути дорослим і не псувати родинне свято. Казала, що весілля вже готують, і ніхто не хоче ніякої напруги.
Я відмовився бути боярином. І навіть не підтвердив, що прийду на весілля.
З того часу спілкування з родиною майже припинив. Весілля наближається. Сестра далі з ним.
А тепер вони кажуть, що це я поводжуся по-дитячому.
Можливо, справді я?
