**Щоденник**
Завжди був тихим і слухняним, наш Захарко. Живе з батьками в селі чи то виховання таке, чи вже від народження такий. Ніколи не завдавав клопоту ні Клавдії, ні Семену. Справжній мамин син.
А от у сусідів постійно лунало: крики, лайка. Варвара мати двох хлопців, Миколки й Тимка, сама їх виховувала. Обоє жваві, а особливо старший, Микола. Варвара вже й не знає, як його приборкати.
Миколо, знов брата чіпаєш? Ну зараз я тобі лунало з двору.
Він сам перший ліз! відповідав Микола.
Як з матірю розмовляєш?! гуло з-за паркану.
Так щодня. Варвара скаржилася Клавдії:
З моїми шибениками сладу нема. А у вас завжди тихо. Завидую тобі, Клавочко. Твій Семен спокійний, і син у нього. А мій був гарячий, сварливий Ось і не дожив. Не пив би не потонув би. Миколка копія батька, а Тимко трохи тихіший, але теперішній. Ох, доля моя
Так, Варю, твої хлопці жваві, зітхнула Клавдія. На останніх зборах класна твого Миколу обнесла, мов ту хмару. Ти ж не приходиш.
Синки їхні, Захар і Микола, вчилися в одному класі, ходили до школи разом. Захар учився нормально, а Микола ледве-ледве.
Не йду я на збори. Соромно слухати про своїх бешкетників. Як побачу вчительку зараз же в інший бік. Почне скаржитися аж піт виступає, зізналася Варвара. Завидую тобі, Клаво. У тебе Захарко золото, а в мене Махнула рукою та й пішла.
Виросли хлопці. Микола лишився таким же бешкетником, після девятого класу кинув школу. Тимко ще вчився.
Вивчуся на водія, відслужу в армії, а потім одружуся, казав Микола.
Захар же лишився тихим і лагідним. Любив самотужки блукати лісом, збирати гриби. Вечорами сидів на призьбі, пив чай, читав книжки.
Після школи навчився на електрика. З села їхати не збирався батьки б не відпустили. Єдиний син.
Тут твоє коріння, сину, тут і житимеш, сказав колись Семен.
Навчаючись у райцентрі, їздив туди автобусом всього півгодини. Місто йому не подобалось: багато народу. З дівчатами не спілкувався, хоч вони й позирали на нього. Деякі сміливі запрошували в кіно ті, що не знали, який він соромязливий. Він відмовлявся, посилаючись на автобус.
Дивись, Захаре, не звязуйся з міськими дівками, попереджала мати. Вони хитрі, обведуть тебе навколо пальця
Та годі тобі, мамо відмахувався він.
Бував у сільському клубі, спілкувався з місцевими хлопцями, часто тусувався з Миколою. Але на дівчат не звертав уваги, тому й вони його ігнорували. Ніхто не знав, але Захарові подобалась Тетянка, яка була молодшою за нього на рік. Але він ніколи про це не говорив боявся її.
Думав сам із собою:
Чому я не такий сміливий, як Микола? Біля нього дівчата юрбами, а я Я їх навіть боюся, червонію. Подобається мені Тетяна, але я ніколи не зізнаюся. Раптом вона сміятиметься з мене
Коли вона наближалася, у нього навіть коліна тремтіли.
Напевно, так і залишуся самотнім, думав він. А Микола вже й одружується
Захаре, готуйся на моє весілля, сміявся Микола. Буде гулянка в клубі. Дівчата з сусіднього села приїдуть. Дивись, не прогав.
Микола знайшов собі наречену, Веру, з сусіднього села. Чому не вибрав місцеву незрозуміло, адже багато дівчат за ним зітхали.
Добре, Миколо, прийду, пообіцяв Захар.
Весілля було шумним, веселим. Свідкою у Вер
