Скільки я себе пам’ятаю, моя матір nила. Батька я й геть не знаю. Бабуся розповідала, що його поса дили за ро36ій та дрібні кpадіжки. В мене ще була менша сестричка, та братик. Ми всі троє від різних чоловіків. Коли я була в одинадцятому класі, мама кудись поділася. В неї був новий чоловік, нова пляшка г0рілки та пусті мізки. Нашим виховання вже остаточно зайнялась бабуся, мама моєї мами. Вона й раніше приглядала за нами, тоді це не було критичним. Мама не так пи ла, та навіть працювала.
Вона як пішла, так я її вже не бачу десятий рік. Нещодавно я виходила заміж. Родина чоловіка, моя тітка з бабусею оплачували все навпіл. Маму я вирішила не запрошувати. Їй й так діла до мене не було, а на весілля вона мене ще й опозорити може. Знову нап’ється, буде лізти до чоловіків та провокувати бійки. Соромно мені за неї, та безмежно боляче. Через день, Саша, мій чоловік, сказав, що бачив мою маму біля подарункового стола. Вона принесла квіти, подарунок, подивилась на мене, та пішла геть.
Мені стало так соромно… Можливо, потрібно було її запросити? Можливо, вона змінилась?
Я вирішила знайти її, поговорити. Розповісти за своє життя, запитати, як вона живе. В іттки дізналась адресу, купила фруктів, солодощів, ковбаски з сиром, та пішла в гості. Як не дивно, мати була твереза. Навіть зраділа моєму візиту. Ми посиділи на кухні, поговорили. Вона заварила чаю. День пролетів за хвилину.
Коли я вийшла з квартири, згадала, що на кухні забула телефон. Зайшла у квартиру. Мати двері не закрила. Йду на кухню, та чую, як вона телефонує своїм дружкам “приходьте-приходьте, в мене знову є закусь, беріть по більше гаряченької, будемо празник робити”.
Ось як вона змінилась. Даремно тільки час потратила на цю жінку. В неї немає інших цінностей, окрім як алкоголь та чоловіки. Не запрошувати її на весілля було правильним. Так само як і викреслити її зі свого життя. Вона залишилась просто людиною, яка колись була в моєму житті, а зараз ні хто. Навіть плакати за нею не варто. Вона свій вибір зробила.
