Оксанко, зрозумій, ситуація критична, Валентин Борисович потер рукою перенісся і тяжко зітхнув. Марина вже другий місяць душу виймає.
Побачила на Кіпрі якусь освітню програму для Дениса. Ну, для нашого сина.
Каже, хлопцю треба старт дати, англійську підтягнути. А де гроші взяти?
Ти ж знаєш, я зараз без роботи.
Оксана повільно підняла погляд на батька.
І ти вирішив, що продаж дачі найкращий вихід? тихо запитала вона.
А який ще? батько пожвавився, нахилився вперед. Дача стоїть пусткою. Марина туди взагалі не їздить, їй там нудно, комарі ті…
Вона навіть не знає, що об’єкт вже давно не мій за документами. Думає, виставимо на продаж і заживемо.
Оксаночко, ти ж розумна дівчина. Давай так: ти її зараз офіційно продаєш. Забираєш свої гроші, які мені десять років тому дала до копієчки!
А все, що «накрутилося» зверху по ринковій ціні, віддаєш мені. Ми ж сім’я.
Ти не програєш, правда ж? Своє повертатимеш, і татові допоможеш.
Батько зявився в гостях без попередження. Останні роки вони ледь спілкувалися у нього вже давно була інша сімя, свої турботи, і для старшої доньки місця там особливо не знаходилося.
Оксана й підозрювала, що він прийшов не просто так. Чекала, що знову проситиме гроші, але Пропозиція від батька прозвучала якось дивно.
Тату, давай згадаємо, що було десять років тому, вислухавши його, мовила Оксана. Коли ти прийшов і сказав, що гроші потрібні на операцію і реабілітацію.
Памятаєш?
Валентин Борисович скривився.
Ну що ти зараз минуле ворушиш? Головне ж вилікувався, слава Богу.
Минуле? Оксана сумно посміхнулась, похитавши головою. У мене на рахунку тоді були гроші, які я пять років відкладала. На перший внесок за квартиру.
Я по вихідних підробляла, у відпустку не ходила, економила на всьому. І тут ти. Без роботи, без заощаджень, зате з дружиною Мариною і сином Денисом.
Ти в мене тоді всі збереження забрав!
Я був у розпачі, Оксанко! Що мені залишалося робити? Лягти під паркан і вмирати?
Я тоді запропонувала допомогу, продовжувала Оксана, не слухаючи його. Але чесно сказала: я боюся залишитись без грошей і житла, якщо тебе не стане.
Ти ж маєш офіційну спадкоємицю Марину. Вона б мене й на поріг дачі не пустила б.
Ми тиждень тоді сперечалися, памятаєш? Ти не хотів писати розписку, ображався.
«Як ти можеш рідному батькові не довіряти!»
А я просто хотіла гарантій.
Ну й отримала свої гарантії! перебив Валентин Борисович. Оформили купчу, дача стала твоєю.
Я ж тобі її продав фактично за копійки, за ті гроші, що пішли на лікування.
Але ми ж домовилися: я користуюсь, а як гроші зявляться викуплю назад.
Минуло десять років, відрізала Оксана. Десять, тату. За ці роки ти хоч раз натякнув на викуп? Хоч гривню повернув? Ні.
Ти щороку літо там проводив, садив свої помідори, топив дрова, за які я платила.
Податки на дачу на мені. Ремонт даху три роки тому на мені.
Ти жив там, як господар, в усьому собі не відмовляючи, поки я виплачувала іпотеку.
Валентин Борисович дістав хустинку, витер чоло.
Ну, не працював я, Оксанко… Після хіміотерапії довго відновлювався, потім вік, нікуди не брали.
Марина теж… вона ж тендітна, робота в офісі її «вбиває».
Живемо на її перепродажах в інтернеті, ледве вистачає.
Тендітна? Оксана підвелася й почала міряти кроками кухню. А я, виходить, кремезна?
Я можу на двох роботах горбатитись, щоб іпотеку платити і твій «санаторій» на дачі утримувати?
А тепер Марина вирішила, що пора продавати дачу, щоб синочка на Кіпр відправити?
Мою дачу, тату! Мою!
Оксанко, формально так, твоя. Але ти ж розумієш, це було тимчасове рішення.
Я ж твій батько. Я тобі життя дав! Невже ти за ці метри вчепишся, коли брату старт потрібен?
Брату? Оксана різко спинилась. Ми бачилися з тим «братом» двічі в житті.
Він мене навіть із днем народження не привітав жодного разу. А Марина… вона хоч раз запитала, як я живу? Як всі ці роки тягнула виплати?
Вона досі впевнена ти власник заводів і пароплавів, просто «тимчасово без партії».
Ти їй десять років брехав, тату.
Валентин Борисович опустив очі.
Хотів як краще… Не хотів засмучувати її.
Вона ж жінка емоційна, почала б бурчати, нащо нерухомість переписав.
«Переписав на сторону»?
Оксано, не чіпляйся до слів! батько перейшов на крик. Я тобі діла пропоную! Зараз дача в пять разів дорожча. Ринок злетів.
Ти забираєш свої триста тисяч гривень, які мені дала на лікування. Це ж справедливо? Справедливо! А решта, ще сімсот тисяч мені.
Мені треба Дениса влаштовувати, Марині зуби лікувати, машину міняти розвалюється стара.
Тобі ці гроші нічого не змінять, ти й так вже у Києві квартиру купила, влаштувалась.
Допоможи родині!
Оксана дивилася на нього й не впізнавала: де той чоловік, що колись казки читав?
Ні, коротко сказала вона.
Що «ні»? батько скамянів.
Я не буду продавати дачу. І вже точно не віддам тобі жодного «зверху».
Дача належить мені чесно й по праву.
Ти десять років там жив, здоровя відновив, насолоджувався природою. Вважай це моїми аліментами для тебе.
На цьому все.
Ти… справді? лице Валентина Борисовича налилось кровю. Хочеш у батька останнє забрати?
Якби не я, цієї дачі взагалі б не було! Її ще дід будував!
Саме дід. І він би в труні перевернувся, якби дізнався, що ти хочеш пустити сімейне гніздо заради якихось курсів на Кіпрі для хлопця, який у девятнадцять років пальцем о палець не вдарив.
Оксано, схаменися! закричав батько, встаючи з місця. Ти мені винна, я тебе виростив! Якщо зараз не погодишся, я… я всім розповім, яка ти жадібна.
Я Марині все викладу, вона прийде й такий скандал влаштує!
Ми в суд подамо! Угоду визнаємо недійсною! Кабальна угода, от! Ти скористалася моєю хворобою, забрала майно!
Оксана гірко посміхнулась.
Спробуй, тату. У мене всі чеки з клініки, всі перекази на твоє прізвище.
І договір купівлі-продажу, який ти підписав у здоровому глузді у нотаріуса, вже перебуваючи в ремісії.
Твоя Марина, до речі, здивується, дізнавшись, що дачу ти продав ще до того, як Денис у школу пішов.
Вона ж вважала, що це твоє спадкове майно?
Оксано… голос батька раптом став лагідним, майже жалібним. Доню, благаю, у Марини зараз важкий час…
Якщо дізнається правду, вижене мене. Вона ж на пятнадцять років молодша, зі мною тільки заради стабільності.
Без дачі, без грошей нікому я не потрібний. Хочеш, щоб твій батько під вокзалом ночував?
А раніше ти про це не думав? Оксана відчула, як закипає. Коли десять років не працював? Дозволяв Марині у борги лізти? Обіцяв їй золоті гори за мій рахунок?
Значить, не допоможеш? Валентин Борисович вирівнявся. Оце рідна донька
Іди додому, тату. Розкажи Марині правду. Це твій єдиний шлях не втратити остаточно гідність.
Подавись тією дачею! виплюнув батько, проходячи повз неї. Але знай: у тебе більше немає батька! Чуєш? Забудь мій номер!
Батько пішов, а Оксана посміхнулася: наче він у неї ще колись був.
Він її кинув, коли їй виповнилося сім.
***
Дзвінок був у суботу зранку. Незнайомий номер.
Алло?
Це Оксана? одразу впізнала Марину. Що ти про себе думаєш, дівко?
Думаєш, ми не знаємо, як ти Валю обдурила? Він мені все розповів!
Підсунула йому папери, коли він після наркозу нічого не тямив!
Марина, доброго ранку, спокійно відповіла Оксана. Якщо хочете поговорити, без криків, будь ласка.
Яке ще «доброго»? Ми вже позов написали!
Мій юрист каже, така угода розвалиться на раз-два. Ти нажилася на хворобі батька, відібрала родову дачу за копійки!
По світу підеш!
Маринo, слухайте уважно.
Я розумію, Валентин Борисович розповів вам свою версію. Та у мене всі документи про витрати на його лікування.
Більше того, у мене збережені його повідомлення за десять років, де він дякує мені за те, що утримую дачу й дозволяю йому жити там.
Чорним по білому пише: «Дякую, доню, що не покинула, що дача в надійних руках».
Як думаєте, що суд скаже?
На тому кінці мовчанка. Марина не чекала такого.
Ти просто безсовісна, прошипіла вона. Тобі мало власної квартири? Ти й у брата хочеш останнє забрати? Денису ж треба вчитись!
Денису час йти працювати, різко відрізала Оксана. Як я у його віці.
А вам, Марина, варто дізнатися правду. Він казав про «акції», пам’ятаєте?
Які акції? голос Марини задрижав.
Ті, що ніколи не існували. Він просто забирав гроші з переказів, які я йому надсилала, і називав їх «дивідендами».
Погляньте на його банківські виписки, якщо не вірите. Він весь цей час обманював! Гроші просив під виглядом хвороби.
А я, вірячи, в борги лізла, щоб батька врятувати! Лише нещодавно дізналася правду.
Марина кинула слухавку. А ввечері Оксана отримала смс від батька:
Три слова: «Ти все зіпсувала.»
***
Вона не відповіла. За кілька днів від сусідів по дачі дізналась, що Марина влаштувала грандіозний скандал.
Кричала, викидала речі чоловіка з вікон дачного будинку, поки не приїхала поліція.
Виявилося, що Марина, розраховуючи на швидкий продаж дачі, вже влізла у борги, взявши величезний кредит на той «старт» для сина.
Валентину Борисовичу довелось зїхати. Марина подала на розлучення, дізнавшись про масштаби його брехні.
Син Денис, звиклий до легкої долі, теж не проявив жодного співчуття батькові, й швидко перебрався до своєї дівчини, сказавши: «Старий сам винен».
Де зараз батько Оксана не знає. Та й дізнаватися не збирається.
