Влітку мені наснилося, що я поїхала в трускавецьку клініку лікувального голодування ніби качала зі свого організму всі зайві думки та фрагменти реальності. Одного дня, грілася я на сонці, коли раптом під шурхіт шезлонгів біля мене опинилася дивовижна дівчина тонка, як ромашка, з блакитними очима та імям, якого не існує поряд з іншими Олеся. Ми познайомилися так само, як хмарини зустрічаються з місяцем легко та дивно. Говорили про мету нашого голодування у світі, де салом мажуть коровай.
Мені треба скинути чотириста грамів, промовила Олеся, дивлячись кудись у гори за вікном. Я засміялася, бо подумала, що це сон або жарт. Та ні.
Рік уже живу, жирна, сумно посміхнулась вона. Хлопець каже, що покине, як не схудну Дивись, скубнула шкіру на животі, наче вишневий листочок, соромно навіть сісти на лавку…
Я ходила під враженням, все кликала її подумки «Олеся 400 грамів».
Виглядало, ніби в уяві її коханого, таким як я і їй місця в ідеальній Ужгородській Спарті немає: лише худорляві тіні проходять далі, а пухкі хай ховаються за липовими деревами.
Наснилося, що я потрапила на бенкет у львівському ресторані: багатолюдна, барвиста компанія, все навколо сяє, а святковий настрій нагадує ожиновий сироп. Там сиділа ще одна жінка постава, як у пані з давніх родинних портретів, нога на ногу, капрон блищить, туфелька ледве тримається на пальчиках. Пє воду з фужера для вина, ловить на собі кожен чоловічий погляд.
А далі наче з перевернутого дзеркала прийшов її чоловік. Поцілував повітря для чоловіків і кинув їй крізь зуби:
Прикрийся! Випятила ті свої ляшки!..
Вона витягнулась, зблідла, попросила у офіціанта плед, хоч сиділа біля самого каміну, і решту вечора куняла в ньому, мов тремтлива пташка.
Я вирішила у сні прогортати біографії українських письменників, шукати у їхньому житті секрети натхнення. Але швидко полишила цю справу: як же можливо вмістити у тісний вулик людських недоліків генія слова? Ось на чому обпеклася: читала про Лесю Українку… Обожнюю «Лісову пісню», але не можу змиритися з деякими деталями її хвороб і боротьби. Мати забороняє дочці ще більше мучити зранене тіло, а Лесі жити і писати однаково боляче.
Зазирнула у сон Instagram простір, населений ідеальними українськими ляльками Оксанками і Соломійками. Їхній день фітнес, солярій, обгортання, спа. Красуням допомагає індустрія, а вони ліплять себе по лекалах з глянцю й лимонів.
Вони професійні красуні. Це важка, дорога праця. Я з повагою ставлюсь до будь-якої праці, але, здається, у нас усе знову переплуталося. Дівчата хочуть бути гарними лише для того, щоб їх вибрали. Щоб хлопці звернули увагу та полюбили. Їм сказали: красиво це худорлявість, вискубані брови, накачані губи, горіхова попа і вони покірно пішли малювати себе під ці форми.
А хлопцям стало важко обирати з шеренги однакових лялечок
Одного разу ми з чоловіком гуляли ринком біля Івано-Франківська: він купував щось для саду, а я тинялась між рядами. Дійшла до стенда з садовими фігурками: ліхтарики, зайчики, їжачки й лисячки. Біля велетенських гномів у яскравих шапках двоє чоловіків вибирали ідеального.
Один розглядає, другий сміється і каже:
Та вибирай вже, брате, вчора дівчат так само вичавлював обличчям…
Смішно, і сумно.
Олесю 400 грамів, Оксану Прикрий Ляшки, Софію тринадцять дітей Як можна не любити себе, не цінувати, не поважати?
Чому ви вірите, що ставлення до вас як до пошкодженого товару це і є любов? І хто сказав, що ідеальна зовнішність це ключ до щасливих стосунків?
Я знаю сотні прикладів навпаки. Одна моя знайома зустріла чоловіка у лікарні в нефрологічному відділенні: у халаті, бліда, некрасива, з катетером, що кокетливо визирав з-під сорочки. Він закохався у неї, не в обгортку.
А Фріда Кало бачилася мені у маренні: її надбровні дуги і рани? За нею полювали найкращі чоловіки свого часу.
Мені якось видаляли зуб мудрості: вирвали його з усього рота, щока виросла, як подушка з пірям, я плювала кров і стогнала, а чоловік акуратно ложкою заливав мені кефір, бо більше нічого не могло пройти повз щелепу. Після кефіру у мене залишались молочні вуса, я дивилась у дзеркало і лила сльози.
А він казав:
Ти найкраща на світі! Чуєш, найдорожча! Виходь за мене?
А потім, коли поправилась, був ресторан у центрі Києва, обручка, коліно, оплески гостей, повітряні кулі під стелею, квіти й моє так…
Але в серці я бережу саме першу пропозицію… справжню. Я вірю: краса то не оболонка, а любов не про ідеальність.
Наші недосконалості роблять нас унікальними, справжніми. Саме за це нас і люблять.
Досконалості не існує. Точніше, вона в кожного своя.
Я вирішила вставити брекети: маю криві зуби, і що? Чоловік сказав:
Я обожнюю твою посмішку, не мучу себе, якщо не хочеш, я б усе залишив як є.
Після народження сина важила 118 кілограмів, але чоловік обсипав компліментами, і мотивації худнути не було. Я схудла, коли сама цього захотіла.
Переглядали нещодавно фото, де я з малим на дивані, широка як весняна річка. Спитала його:
Чому не сказав мені схуднути, я така ж товста…
Ти смачна пампушка, худни, коли захочеш, а для мене все чудово.
Пять років тому спалахнув псоріаз, плями по тілу, полетіли ми на море, я соромилась роздягтись… Чоловік питає:
А що не так?
Він не помічав ані псоріазу, ані пухкості. Бачив мене.
Я не чоловіка рекламу, а ставлення: якщо від вас вимагають відповідати стандартам це не любов, це боротьба за владу.
Ви наливне яблучко! Якщо він бачить лише червоточинку, то йому не яблуко потрібно, а контроль.
Ваша покірність лише вибір. Обирайте того, за ким хочеться йти, бо він сильний, надійний, ласкавий той, хто поведе за руку хоч у Карпати. А щоб повести, треба здобути ваше довіря.
І в кожному дивному сні вибирайте себе.
