Щоденник.
Ти тільки подивись, які проблеми, сестричко це не твоя хата.
Сестра моєї мами ніколи не мала дітей, але мала чудову трикімнатну квартиру в центрі міста та серйозні проблеми зі здоровям. Її чоловік був колекціонером, тому їхнє житло більше нагадувало музей.
Моя молодша сестра, Олеся, має ледачого чоловіка та двох дітей. Вони живуть у знійманій кімнаті в гуртожитку. Коли Олеся дізналася про хворобу тітки, одразу побігла до неї, щоб розповісти про своє важке життя.
Варто сказати, що наша тітка людина різка, не цурається гострих слів і вміє поставити на місце. Кілька років вона запрошувала нас із чоловіком до себе (пропонувала жити разом) і обіцяла заповідати квартиру.
Але у нас була своя оселя, тому ми відмовилися від такої «вигідної пропозиції». Іноді ми приносимо їй продукти чи ліки, а я прибираю в будинку. Робимо це з почуття обовязку, а не через метраж. Після візиту Олеся з родиною за кілька днів переїхала до тітки.
Ми з сестрою ніколи не ладнали вона завжди заздрила: у мене старанний, люблячий чоловік, чудовий син, гарна робота, добрий заробіток і власне житло. Олеся дзвонила лише тоді, коли їй потрібні були гроші.
Та память у неї погана борги вона не повертала. Після другої вагітності я не мала часу навідувати тітку, хоча чоловік іноді носив їй солодощі. Коли дитині виповнилося півроку, я вирішила навідатися. Підійшовши до дверей, почула крик то був голос Олесі:
Поки не підпишеш дарчу, їсти не отримаєш! Забирайся назад у свою будку і сьогодні не виходь!
Я подзвонила. Побачивши мене, Олеся навіть не збиралася впускати й почала грубити:
Навіть не мрій зайти! Ця квартира не твоя!
Мене впустили лише після погроз викликом поліції. Тітка за цей час постаріла на десять років. Побачивши мене, вона заплакала.
Чого ревеш?! Швидше розкажи їй, як у нас добре, і щоб відчепилася! Навіть дитину не привела! кричала Олеся.
У кімнаті тітки залишилося лише ліжко. З її спальні винесли навіть шафу, речі лежали на підлозі. Ні колекційних речей, ні прикрас нічого. Стало зрозуміло: сестра з чоловіком живуть за рахунок продажу тітчиного добра.
Я сказала, що треба у вбиральню, і звідти надіслала чоловіку смс: «Треба рятувати тітку». Потім повернулася й почала розповідати про своє життя. Коли дійшло до народження дитини, я стиснула їй руку й моргнула: «Почекай трішки». Тітка зрозуміла і глянула з вдячністю.
Олеся намагалася випхнути мене за двері, а її чоловік раз-у-раз питав, чи не забула я про дитину. Мій чоловік приїхав через годину разом із поліцейським. Сестра не поспішала відчиняти. А коли зрозуміла, хто за дверима, зблідла.
Поліціянт зайшов до тітки, і я пояснила:
Ось постраждала. Я сама чула, як її не годують. Продали всі меблі, прикраси, колекційні речі.
На викрик Олесі поліцейська запитала тітку:
Бажаєте написати заяву?
Сестра отримала умовний термін, а її чоловік два роки. Мама прийняла Олесю з дітьми, хоча раніше вигнала їх із дому. На мене вона образилася за поліцію й заявила, що я нічого не отримаю в спадок. Але тітка подякувала мені і заповіла квартиру.
Тепер ми з чоловіком, як і раніше, навідуємо її, найняли сид
