— Олю, мамі вдалося дістати пільгову путівку в санаторій. Через 3 дні вона їде. Ось ключі від її квартири. Вона просила, щоб ми поливали її квіти. Ти ж змогла б це робити.Якраз по дорозі в садок.
— По дорозі? Мені доведеться їхати чотири зупинки туди і чотири звідти.
— Але я ж не можу відмовити своїй мамі!
— Хто б сумнівався, не можеш. Ти не міг відмовити їй, а поливати її вазони маю я!
— Та що ти репетуєш!Раз на тиждень не так важко, будеш їхати. А на вихідних вже я буду їздити поливати ці квіти! — заспокоїв мене Коля.
З моєю свекрухою – Ларисою Семенівною у мене відносини не найкращі. Ми просто один одного терпимо. У відкриті сварки не вступаємо, але лишній раз бачити один одного зовсім не хочемо.
Зараз ми живемо з Колею в квартирі, яка дісталася мені від моєї прабабусі. У нас є дитина — дочка Саша, їй зараз чотири роки.
Слава Богу, свекруха не встановлює порядків у моєму житлі, але вислуховувати від неї порад як годувати її єдиного синочка і як краще наводити лад з хатніми справами, мені вистачає сповна.
Ось я ніколи не варю її синочку кашу вранці, тому у нього обов’язково скоро буде гастрит, а то й виразка шлунка. Сашенька у мене довго з пляшечкою ходила. Це взагалі, за її версією, смертельний гріх.
Я, мовчки, вислуховувала всі ці поради свекрухи, а робила так, як хотіла і вважала правильним. Вона навіть не сиділа з внучкою,коли та через хворобу не йшла в садок і залишалась вдома
— Я ж не встежу за нею. Вона дуже активна у вас. А у мене ж тиск піднімається часто. Може всяке статися. Що тоді мені робити? Ви вже кращі самі старайтесь доглядати за нею.От виросте тоді і посиджу з нею — говорила свекруха.
— Коли дочка виросте, то з нею вже ні нам, ні тим більше мамі твоїй, сидіти не треба буде. Вона спокійно зможе побути вдома і одна! — говорила я Колі.
Мої слова він мамі своїй, звичайно ж, не передавав: беріг її нерви і психіку.
Так що протягом місяця я повинна була їздити на квартиру до свекрухи і доглядати її вазони.
Одного разу я трохи запізнилася через це на роботу. Моя колега прикрила мене перед начальником. Він у нас дуже не любить, коли запізнюються.
— А де твоя свекруха гроші на санаторій взяла? — поцікавилася якось Галина.
— Коля сказав, що вона дістала пільгову путівку. А гроші на дорогу зайняла у знайомих. У неї ж пенсія невелика. На таку пенсію по санаторіям особливо не поїздиш. Правда, таке відчуття, що у моєї свекрухи останнім часом багатий залицяльник з’явився. Вона кожен місяць собі різні нові речі купує.А ми повинні її комуналку оплачувати.
Недавно у мене блискавка на чоботях зламалася. Грошей на ремонт я не мала,на нове взуття- тим більше!
Я сказала Колі:
— Треба щось з цим робити.Це не можливо жити,так як ми. У нас же взагалі немає фінансової подушки. У нас з тобою однакова зарплата. Зі своєї ти ще й мамі комуналку платиш. Давай вона сама буде все оплачувати. Нам ці дві тисячі теж не зайві будуть.
— Ти що, Олю! Ну як таке сказати мамі?
— А то, що я взимку ходжу в кросівках по морозу — це ти вважаєш нормальним, про це теж не говоритимеш їй, так?
Коля промовчав, зробив вигляд що не почув.
Потім свекруха повернулася із санаторію: весела, свіжа та відпочивша.
Через місяць мені Коля каже:
— А мама мені авто купує!Не нову, звичайно, зате хорошу!
Я мало не зомліла, коли це почула. Коля вже дуже давно мріє про машину, але у нас все ніяк не виходило назбирати грошей, щоб дозволити її собі.
Хто ж таки отой багатий спонсор моєї свекрухи?
Одного дня і мені довелось віддати борг колезі:
— Олено, ти мене прикриєш перед начальником? Мені дуже треба відвезти ноутбук в ремонт. Мені якпаз майстра хорошого порадили. Кажуть, що бере дорого, але робить дуже якісно! — сказала мені Галина.
— Звичайно! Їдь! Все буде нормально!Не переживай!
— Обережніше! — крикнув Коля, коли Сашенька випадково зачепила його сумку. — У мене там важливі документи!
Я взяла сумку, щоб покласти її в інше місце,щоб хто ще не перечепився. Він мені здався дуже важким. Там точно були не документи. Я відкрила і оніміла від здивування: там лежав ноутбук моєї колеги,тієї самої Галини.
Коля дуже добре розбирається в комп’ютерах і ноутбуках. Я навіть якось запропонувала йому заробляти на цьому,лишніх грошей не буває, як кажуть. Але він не хотів.
А тепер я все зрозуміла: звідки всі обновки у моєї свекрухи, на які гроші вона поїхала в санаторій. Але поки я вирішила мовчати.
На наступний день Галя знову попросила її прикрити: їй треба було з’їздити до майстра Миколи і забрати у нього свій ноутбук.
Повернулася вона швидко. Галя була дуже задоволена тим, що їй так швидко зремонтували ноутбук.
— Це дуже хороший майстер. До нього дуже велика черга. Він дорого бере, але робить завжди дуже добре, — сказала Ірина, показуючи мені ноутбук, який я вчора бачила в нас вдома , в сумці у свого чоловіка.
— Я цілий тиждень взимку в старих кросівках ходила! Я в дірявих колготках ходжу! Я Сашуні нашій найдешевший одяг купую! А ти таке витворяєш! — кричала я Колі.
— А що я такого зробив? Не зрозумію чого ти так злишся! Я тобі всю зарплату віддаю. У нас же з тобою однакові зарплати. Мій внесок в сімейний бюджет такий ж, як і твій. Я підробляю в робочий час. З цим заробітком я можу робити все, що хочу. Це мої гроші! Тому я розпоряджаюся ними так, як хочу! — гордо заявив Коля.
Але я з ним абсолютно не погоджувалась.
Зараз Коля живе у своєї мами.
Я подала на аліменти з урахуванням додаткового доходу мого чоловіка. На розлучення не подавала. Свекруха пробувала обурюватися. Але я пригрозила тим, що повідомлю в податкову про те, чим займається Коля неофіційно. А ще обов’язково розповім начальству Колі про те, чим він займається на роботі. Моя свекруха злякалася і замовкла.
Так ми прожили два місяця. Нещодавно до мене чоловік приходив. Не подобається йому з мамою жити,виявляється. Він назад просить прийняти його.
Не знаю, чи хочу я цього. Може , і прийму. Тільки він спочатку мені путівку на відпочинок хай оплатить, купить машину і повністю оновить мій гардероб. Ось тоді і поговоримо про повернення. Він повинен зрозуміти, що чинив неправильно.
