Не зважаючи на те, що я з досить заможної родини, чоловік вмовив мене все ж пожити у його батьків перший час, мовляв, такі традиції, і йому як чоловіку, буде не зручно. З поваги до нього я погодилась, хоч дуже не хотіла. З його батьками відносини хоч були та не погані, але натягнуті. Вони завжди дивились на мене як на мазану цацу. Не впускали шансу, особливо свекруха, зробити зауваження з приводу мого одягу, макіяжу. Улюбленою темою був її син. Не так готую, сорочки завжди пом’яті. Цей список можна продовжувати ще дуже довго. Коли ми дізнались про вагітність, свекри почали мене повчати “потрібним речам” ще більше. Жити там ставало просто неможливо. Згодом, як з’явилась на світ Іринка, вони не залишали мене на одинці з дитиною. Весь час повторювали що я занадто молода для того, щоб гідно за нею дивитись. Сергій днями пропадав на роботі, щоб до кінця року, без допомоги моїх батьків купити квартиру. Пишаюсь ним.
Не знаю чому мене так не полюбили його батьки. Ніколи нічого в них не просила. Як то буває, на все готове не прийшла, навіть свого принесла. Навіть при сварках не говорила свою думку, а просто вислуховувала їхню.
Якось, одного ранку, я готувала донці кашу на сніданок, дома залишились ми вдвох зі свекрухою. Вона зайшла на кухню, сіла на стілець і тихенько сказала вибач. Пізніше ще додала, що я не заслуговувала такого відношення до себе. Всі сварки та невдоволення, були через те, що їх син один в сім’ї, він довгоочікуваний, тому всі до нього дуже прив’язані. Весь час вона просто шукала привід через ревнощі. В кінці додала, що я хороша дружина та невістка. Такого я точно не очікувала. Все ж правда завжди вийде назовні, моє терпіння було винагороджено нагородою, яку навіть не очікувала отримати.
