Це буде інше життя
Не думала Марічка у свої двадцять років, що її чекає попереду. Вчилася в університеті, кохала свого Тараса, мріяла про весілля, адже вони вже не раз говорили про це.
Тарас був старшим за Марічку, він вже відслужив у армії, коли прийшов на шкільний вечір «осінній бал», а вона навчалася у одинадцятому класі. Вона завжди памятала, як уперше побачила Тараса. Хоча й жили в одному місті, більше того вчилися в одній школі, тільки він закінчив її раніше.
«Ой, хто це такий гарнюн?» промайнуло в думках у Марічки, коли вона побачила Тараса.
Він увійшов у зал, оглядаючись, шукаючи знайомі обличчя, зустрів її погляд і усміхнувся. Вона одразу ж закохалася. Та й як інакше? Він був таким особливим, не схожим на інших хлопців.
Привіт, я Тарас, а ти хто? підійшов він до дівчини, та зніяковіла, щоки порожевіли. Запрошую тебе на танець. Взяв її за талію, і вони закружляли.
Марічка
Вона майже не відчувала під собою ніг, ніби летіла. Тарас міцно тримав її за талію і вів за собою, а вона відчувала кожен його рух.
Марічка, значить А ти гарно танцюєш, усміхався він.
Весь вечір він не відходив від дівчини. Вони домовилися, що після вечора він проведе її додому. І пішли, і гуляли довго, розлучатися не хотілося, але Марічка розуміла треба додому, мати хвилюється.
Тарас ніколи не давав їй нудьгувати. Після школи вона вступила до університету у своєму місті. Тарас працював. Він не знав, що таке сум чи поганий настрій своєю енергією і радістю він заряджав усіх навколо. У нього було багато друзів. Тепер Марічка часто бувала з ним у компаніях, на весіллях.
Тарас часто дарував їй троянди, навіть серед зими. Кожне їх свідання ставало святом. Часто сиділи в кафе, їздили на природу удвох або з друзями.
Коли Марічка була на третьому курсі, він її зрадів.
На новорічні канікули ми їдемо з тобою на гірськолижний курорт. Я вже купив два путівки. Навчимо тебе кататися на лижах, там класні інструктори, швидко навчать.
Ура-а, Тарасе, ти в мене найкращий! зраділа вона і повисла йому на шиї, а потім згадала: Ой, а я ж боюся з гір кататися, ти що, не знав? і зареготала.
Ця подорож була незабутньою. Марічка швидко навчилася спускатися на лижах, їй дуже сподобалося, і було шкода, що ця казка вже закінчується.
Потім було Восьме березня. Тарас приїхав до них додому з двома букетами троянд.
З вашим жіночим святом! вручив букет матері Марічки, а другий їй. Це тобі, моя красуня, казав він, усміхаючись і цілуючи її в щоку. А вона була в захваті від цих чудових квітів.
Тарасе, навіщо ти так витрачаєшся? промовила мати Марічки. Це ж дорого.
Та ну, відповів Тарас. Сашко з Віталіком їдуть на заробітки, мене теж запросили. Я теж їду. Там проводять вис
