СОРОЧИЙ БАТЬКО.
Соломійка з малих літ знала, що її мама принесла її «в хустці». Добрі сусідки, які, здавалося, жили на лавці біля підїзду, прояснили.
Соломійка уявляла, як її тендітна, невисока мама Оленка несе в хустці святкової сукні нізвідки взявся немовля саму Соломійку.
Це тому, що в тебе тата нема! важливо пояснила їй Марянка, яка мешкала над квартирою, де жили Соломія з мамою. Ти безбатченко!
А це як? здивувалася Соломійка.
А от так! Нагуляла тебе мамця! У тебе тата нема! А в мене є! і Марянка гордо подивилася на подружку.
Ну, і що? знизала плечима Соломійка. Зате в мене є бабуся і дідусь! А в тебе ні.
Ха! Баба з дідом це не головне! У жінки має бути чоловік! Без чоловіка вона неповноцінна! Так моя мама каже!
Ввечері після вечері Соломійка, як завжди, сіла поруч із мамою на дивані. У них була така традиція: ввечері сидіти, займатися своїми справами й балакати. Мама була майстриня на всі руки. Вона постійно щось робила: шила, вязала, вишивала. Соломійка ж, дивлячись на неї, теж вчилася: плела з бісеру намиста, складала картинки з алмазної мозаїки чи ліпила з пластиліну різних звірят.
Мамо! А тато обовязково має бути? запитала донька, прислухаючись до того, що діялося в квартирі над ними. Там починався щовечірній «концерт», як його називала бабуся Соломійки, Ганна Степанівна. Його влаштовував батько Марянки, дядько Ярослав. За голосами, що лунали зверху, можна було зрозуміти, в якому він стані. Якщо репетував лише дядько Ярослав, а жіноча частина квартири поскиглювала, значить, чоловік був пяний. Якщо ж крики лунали з обох боків дядько Ярослав був тверезий, і це його неймовірно бісило.
Ну, раз ми з тобою живемо без тата, значить, він зовсім не обовязковий, усміхнулася Оленка, гладячи доньку по голівці й теж прислухаючись до того, що коїлося нагорі.
А Марянка каже, що жінка без чоловіка неповноцінна
Ну, сонечко, у кожного свої методи самопідтвердження. Ось ми з тобою хіба погано живемо?
Ні, похитала головою Соломійка. Вони справді добре жили з мамою. Мама працювала бухгалтеркою у великій фірмі, отримувала гарну зарплатню. Кожні вихідні вони ходили кудись розважитися: у кафе, кіно, театр, парк, просто по магазинах. Кожного літа їздили на море, а кожен Новий рік у село, де жила мамина подруга тітка Оксана. У тітки Оксани було троє дітей, і щозими їхній тато, чоловік тітки Оксани, робив у дворі велику гірку, з якої діти з радістю каталися.
«Концерт» нагорі набирав обертів. Вибірковий мат, яким горлав дядько Ярослав, було чутно, мабуть, вже у всьому будинку. За півгодини мама, усміхнувшись Соломійці, пішла у передпокій. Концерт наближався до логічного завершення. Зверху грюкнули двері, і почулися поспішні кроки. Оленка відчинила двері, і в ту ж мить у їхню квартиру влетіла тітка Катруся з Марянкою.
Зачиняй швидше! скрикнула вона, але Оленка вже й сама знала, що робити. У двері застукали.
Оленко! Відчиняй! заревів пяний чоловічий голос. Відчиняй, а то я тобі двері виламаю! Де ця ***? Хай вийде! Я їй усі ноги позламаю!
Якщо ти зараз же не підеш я викличу поліцію! спокійно відповіла Оленка. Вона вже звикла до таких погроз. І сусід знав, що вони не пусті. Оленка вже кілька разів викликала наряд. І в нього була остання попереджувальна. Ще раз і термін йому забезпечений.
Не треба, Оленко! у передпокій влетіла Катруся. Його ж посадять!
Давно пора! Оленка пішла на кухню ставити чайник.
Та ти що? Як без чоловіка-то? заклопотано підбігла за нею Катруся. Тобі ж он як добре самій?
Оленка зупинилася й подивилася на сусідку. Брудний халат розірваний, волосся розкуйовджене, очі лихора
