Чому стареньким не можна заб0роHяти допомагати вам

Всі ми маємо властивість старішати. І наші матері не виключення. Я пам’ятаю як моя мати раділа, коли забирала внука з пологового, як тоді святкувала, як навіть випила хорошого коньяку в честь народження мого сина. Як вона прямо таки бігла до онука, коли приїжджала забирати його до себе в приміський будинок.

Мати завжди була активною та життєрадісною жінкою. Вона з онуком футбол ганяла! Я навіть не уявляла, що колись моя мати таке буде робити, хоча я чомусь і не здивована. Така вона людина. Активна, не може сидіти на місці.

Але старість бере своє. Матуся вже не може так активно проводити час з онуком. Тепер на першому місці в неї поліклініка, ліки, уколи. Так, це все потрібно і я не напружую матір, щоб вона могла спокійно відпочити на пенсії. Але вона завжди ображається на мене, що я не даю їй допомагати, ніби то вважаю її безпорадною.

Звісно це не так, я просто хочу для матері спокійної старості. Але все таки один-два рази в тиждень вона забирає онука зі школи та приводить додому, готує йому пиріжки з вареним яєчком чи варенням та сидить з ним, якщо в мене є якісь справи.

Та й психологи радять не позбавляти бабусь такої можливості допомогти. Інакше старенькі будуть відчувати себе безпорадними та непотрібними. Я розумію, наскільки це важливо для мами проводити час з нами та внуком, тому ніколи не проти її допомоги та присутності. І чоловік також. Він з тещою прямо таки подружився з першого дня знайомства і саме з ним вона пила коньяк коли я приїхала з пологового.

Любіть та не залишайте своїх матерів, вони вклали свою душу в вас. І завжди приємно знати, що людина, яка дала тобі життя і вклала в тебе колосальні зусилля поруч і допоможе, навіть якщо це маленька справа, яка по суті допомоги не потребує.

Оцініть статтю
Джерело
Чому стареньким не можна заб0роHяти допомагати вам