Коханка чоловіка була напрочуд вродливою. Якби вона була на місці чоловіка, то, мабуть, і сама собі таку обрала б.
Є, знаєте, такі жінки впевнені, із власною гідністю. Ідуть рівно, дивляться відкрито, уважно слухають, не поспішають. Їм не треба відкривати плечі чи груди, аби до них звернули увагу, в їх рухах спокій, вони ніколи не панікують і не заздрять нікому.
От і вона б обрала таку зовсім іншу, аніж сама.
Бо яка ж вона? Постійно квапиться, голосно кличе дітей на сніданок та чоловіка на вечерю, щось випадає з рук, вічно не встигає, на роботі завал, начальник бурчить. Завжди у джинсах чи брючках і вјязаному светрі. Бо плаття чи сорочку прасувати то ціла історія. Вже й не згадає, коли востаннє брала до рук праску. Добре, що сушильна машина нового зразка все випрасовує, без праски вже майже не треба.
А коханка, ну просто красуня. Статна, постава, ноги, волосся, очі, обличчя не надихаєшся!
Відтоді як дізналася, не може нормально видихнути. Точніше побачила. Якось по роботі довелося їхати у віддалений мікрорайон Львова, зайшла до першого-ліпшого кафе, перекусити. Роботу зробила, а голод не тітка. В переповненому закладі вдалося знайти вільний куточок, розгорнула меню, підвела очі І от він. Безпомилково впізнала чоловіка навіть зі спини. А з ним вона.
Він тримав її руки в своїх долонях і цілував пальці. Фе, яка банальність подумала. Прямо як із казенних віршів. Але жінка таки гарна.
Було дивне відчуття, наче після опіку помічаєш слід і майже відчуваєш, як ось-ось заболить, але поки весь ще живеш у передчутті цієї болі, намагаєшся задути й охолодити.
Мало б боліти. А всередині нічого. Порожньо.
Чоловік повернувся додому вчасно. Як завжди спокійний, врівноважений, з посмішкою. Він завжди був таким. Це вона завжди під напругою, квапиться і жвава, а він флегматик на свій лад, добрий гумор, грунтовний.
Її б гумор зараз врятував. Але її не для цієї ситуації.
Увечері так і кортіло запитати просто: ну що, як твоя коханка? Бачила вас недавно у Вероні на Сихові, гарна, дуже гарна, розумію тебе, навіть не засуджую.
Запитати, а потім стежити, як у нього зявляються краплі поту на лобі, він червоніє й намагається бути незворушним.
Могла б іще додати: то що тепер? Дітей з нею знайомити? З новою матірю? А мене куди подінете? Вона хоч із житлом, чи до нас приведеш?
Нічого не сказала. Чоловік, як завжди, обійняв її перед сном, притягнув ближче і заснув швидко.
Може, у них і нема ще нічого міркувала, відсовуючись на свою половину ліжка. Мовчки засміялася. Ось і мислить уже, як жінка, що бачила зраду на власні очі, але обманює себе й інших: здалося.
Може й справді ще нічого такого нема. Початкові стадії симпатія, дихання в унісон, спільні думки. А він майстер маскування.
Всю ніч крутилася, бачила у снах яскраві айстри та чужих жінок у червоних сукнях.
Вранці прокинулася з важкою головою, довше ніж зазвичай збирала дітей до школи, спокійно одягала, заплітала косички.
І вся думала що робити далі? Що роблять жінки, якщо застають своїх чоловіків із коханками? Погуглити?
Гугл не допоміг. І сама не дійшла до відповіді. А життя ж іде Як його зупиниш? Будь що, та живе далі. Все як раніше: чоловік повертається додому вчасно, ні плям помади, ні чужого парфуму, діти галасливі, щонеділі в кіно. Жодних змін. Все той же секс двічі на тиждень, іноді тричі, якщо чесно рахувати.
Може, вона помилилася в тому кафе?
Не помилилася. Зателефонувала йому в обід не відповів. Взяла таксі, поїхала в те ж саме кафе. За кермом придумала легенду для водія, що чекає посилку для роботи. Машина чоловіка стояла навпроти. Він і вона вийшли разом, сіли у його авто, поїхали.
Вона побіліла, попросила в таксиста склянку води, зробила вигляд, ніби телефонує і кричить у порожній телефон: Та ну вас із вашим пакетом, більше чекати не можу, їду далі!
Ніби їй є діло до думки таксиста.
Знання про коханку змінює усе. Розлучитися? Мабуть А як інакше? Терпіти? Для чого? Щоб що?
Згадала, як у подруги стався схожий випадок у чоловіка була інша. Ховався, викручувався. Але дружина все одно довідалась. Був скандал. Він до останнього відбріхувався, навіть коли йому тикнули листування. Казав, що його зламали конкуренти.
Її чоловік тоді сказав: Я б ніколи не брехав. Скоїв май мужність признатися. Дорожиш родиною рви з нею. Не дорожиш розлучайся, але забезпечь сім’ю.
Тоді вона так пишалася ним який відповідальний, молодець!
Чужі проблеми просто врегулювати, особливо збоку. Але коли сам всередині цієї драми і бачиш і жінку, й коханку перед собою мужність і впевненість випаровуються.
Вона підійшла до їхнього столика, сіла на вільний стілець. Коханка підняла здивовані очі. Чоловік застиг. Потім помітно занервував. Мовчання. Їй було навіть цікаво спостерігати за ними. Коханка й без слів усе зрозуміла. Може, знала й раніше.
Чоловік хотів щось сказати. Вона його спинила жестом: Ну це ж не те, що я думаю, так? І знаєте сказала в цьому нема нічого незвичного. Трапляється. Тепер думайте, як розрулити: діти у нас, квартира спільна, батьки вже немолоді. Ви ж розумні, дастье раду.
І спокійно рушила до виходу. Не дарма вдягла давно неношене випрасуване плаття. Їй воно личило.
Чоловікова коханка була справжньою леді — гарна, впевнена у собі, жодної метушні — я б і сама таку в…
