Один чоловік мусив пожертвувати своїм собакою через брак коштів на лікування.
Старий дідусь привів свого пса на евтаназію, бо не мав грошей, щоб врятувати свого вірного друга. Побачивши сльози чоловіка та сум в очах тварини, лікар зробив єдиний можливий вибір
Кажуть, що щастя не в грошах, але іноді саме вони вирішують наші долі. Дідусь не мав жодної копійки запасних грошей, коли лікарі показали йому рахунок за рятунок його чотирилапого друга.
У кабінеті ветеринара панувала тиша. Лікар дивився на пару: безпородного пса, що лежав на столі, та його господаря, який, схилившись, машинально гладив його за вушко. Чути було лише важке дихання собаки та приглушені ридання чоловіка. Старий не хотів відпускати свого друга і плакав.
Іван Коваль, молодий ветеринар, не раз бачив такі емоції під час процедури евтаназії. Це досить зрозуміло адже люди щиро привязуються до своїх улюбленців. Але цей випадок був для нього особливим.
Він памятав, як три дні тому вперше побачив їх біля дверей своєї клініки. Скромний дідусь привів свого девятирічного пса, Барсіка, на терміновий огляд. Той уже два дні не міг підвестися, і старий дуже хвилювався. Він пояснив, що окрім Барсіка, у нього більше нікого не залишилося.
Іван оглянув собаку. У нього було важке інфекційне ураження, яке вимагало дорогого лікування. Якщо не втрутитися, тварина мучитиметься до самої смерті. «Якщо не можете оплатити лікування, сухо сказав тоді ветеринар, то евтаназія буде гуманнішим виходом». Зараз Іван уявляв, що відчував той чоловік, але тоді навіть не міг цього зрозуміти.
Після слів лікаря дідусь висипав на стіл дрібні монети та помяті купюри це була вся його оплата. Він взяв Барсіка на руки і пішов. А сьогодні повернувся. «Вибачте, пане лікарю, я зміг зібрати тільки на евтаназію», промовив він, опустивши очі.
Тепер, коли старий попросив ще пять хвилин, щоб попрощатися з другом, Іван Коваль дивився на них і не розумів, чому світ такий несправедливий. Часто ті, у кого мільйони, ставляться до живих істот без жодної поваги, а тут бідний дідусь і його вмираючий пес, у яких стільки любові.
У горлі ветеринара зібрався ком. Він поклав руку на плече дідуся. «Я й
