Моєму батьку вже 68 років і у нього дуже добре серце. Він просто не може пройти повз жодного бездомного собаки, тому зараз їх у нього щонайменше восьмеро. На жаль, через певні обставини з батьком я зараз спілкуюсь не надто багато. Ми з чоловіком пропонували йому переїхати до нас, але він відмовився, мовляв, на кого він своїх пухнастих друзів залишить, а у своїй дім я не готова їх усіх прийняти.
Усе життя батько пропрацював на заводі, тому пенсія у нього була не дуже великою. Спершу я регулярно давала йому кошти, але замість того, щоб собі купити їжі та ліки, батько купував дорогий корм для собак! Мене це зовсім не влаштовувало, тому я прийняла рішення, що сама привозитиму йому усе необхідне.
— Люба, а це часом не твій батько он там стоїть та просить грошей? — сказав мені чоловік, коли ми спустились у метро.
І що ви думаєте? Це був дійсно він! Я не можу підібрати слів, щоб повною мірою описати той сором, що відчула перед чоловіком. Звісно ж він знав, що я кожного тижня брала кошти з сімейного бюджету, щоб придбати батьку усе необхідне, то ж чому він стоїть тут та просить милостиню у перехожих?
Помітивши нас, батько поспішив мене запевнити, що просить не для себе, а для собаки Барсика. Нещодавно у нього знайшли пухлину і тепер потрібно зробити операцію, а таких коштів у тата немає.
Я одночасно і захоплююсь і дивуюсь своєму батьку. Здавалось би, його прагнення допомогти беззахисним тваринам дуже благородне, але з іншого боку він не може стояти у переході та просити грошей. Навряд чи родичі та знайомі повірять історії про собак, а просто подумають, що рідна донька знущається зі старого батька. Проте наших доходів не вистачить, щоб забезпечувати ще й усіх тварин у місті.
Звісно ж ми з чоловіком оплатили операцію для Барсика і тепер він йде на поправку. Також ми вирішили, що кожного тижня будемо додатково давати 150 гривень на їжу для собак, але при умові, що він не стане більше просити грошей. Хоч тато і погодився більше такого не робити, та все ж тепер я вдивляюсь у лице кожного жебрака, боячись впізнати у них мого батька…
