Це був день, який змінив моє життя назавжди. Мій чоловік, Олександр, повернувся з фронту після багатьох місяців військових зобов’язань. Я довго чекала його повернення, і вже не могла дочекатися, щоб знову бачити свого чоловіка.
Великий день нарешті настав, і я йшла на зустріч Саші з неймовірними почуттями радості та тривоги. Поки пішла готувати святкову вечерю, попросила його піти в дитсадок і забрати сина.
Але коли він прийшов додому, щось було не так. Він привів маленького хлопчика, якого я ніколи не бачила. Мої очі збільшились від шоку, і моє серце забилося нестерпно швидко.
«Саш, що це за хлопчик?» — запитала я, збиваючись із рівноваги.
«Це наш син, Максим,» — відповів він з посмішкою на обличчі.
Але це не був Максим. Це був інший хлопчик — чужий. Саша пояснив, що в дитсадку відбулася помилка і його переплутали з іншими дитинчатами. Я збагнула, що через війну чоловік він не бачив сина понад рік, тому його можливості впізнати Максима були обмеженими.
Я не могла вірити, що сталося. Шок і гнів врешті-решт перетворилися на гіркоту та образу. Я почувалася, ніби мене покинули, зрадили. Весь цей час я чекала на повернення Максима з дитсадка, і тепер це не він стояв переді мною.
Саша намагався пояснити ситуацію, але я була занадто зла і шокована, щоб чути його слова. Я покинула кімнату і взяла своє авто, щоб з’їхати в дитсадок і з’ясувати все. Це було як важкий кошмар, з яким я не могла змиритись.
Пізніше того дня ми разом з Сашою відвідали дитсадок, де працівники зізналися в своїй помилці. Максим був здоровий та щасливий в іншій сім’ї, а син, який прийшов додому, називався Михайлом.