Ми з чоловіком спокійно жили в шлюбі вже п’ятнадцять років, але нажаль саме в той день, коли нашому шлюбу виповнилось ці заповідні п’ятнадцять років він приHизив мене покинувши мене перед колегами та начальством так ще й дуже специфічним способом. Я працюю вчителем фізики та математики в найкращому приватному ліцеї міста, високопоставлений педагог, а тепер через витівку чоловіка, деякі колеги дивляться косо на мене.
Знаєте, я би ще зрозуміла, те що він залишив мене, якби він зрадив мені або ж навпаки якби таке зробила я. Але в нас було спокійне розмірене життя. За ці п’ятнадцять років в нас, уявляєте, не було скандалів. Взагалі. Тому я не бачу причин для його вчинку.
Я завжди старанно берегла сімейне вогнище, старалась бути ідеальною дружиною. Так як дітей ми народити так і не змогли, я присвячувала весь свій час роботі та чоловіку. Я не давала йому займатись хатніми справами. Бо це б не принесло результату. Все одно мене б довелося перероблювати все. Про його вміння зберігати порядок можна просто промовчати.
Всі ці роки в шлюбі я обходила його як маленьку дитинку, не зважаючи на те, що він вже давно дорослий чоловік. Старалась для нього з усіх сил, а у відповідь отримала просто величезне приниження, від якого тепер не відмиєшся.
Давайте розповім вам як все сталось. На річницю нашого весілля ми вирішили влаштувати святкування з гостями. Звісно я зробила генеральне прибирання перед святом. Вибрала спеціально одяг, підготувала його для чоловіка та для себе, підібрала парфуми, які ідеально підійшли б для кожного наряду.
Зранку я на радостях привітала чоловіка з нашим ювілеєм та подарувала йому дуже красивий та елегантний портсигар. У відповідь отримала якусь сукню, яка була геть не красива, рясніла дивними узорами та була не дуже якісною. Я старалась щиро подякувати йому за «такий» подарунок. Але на жаль, чоловік за стільки років в шлюбі вже досить добре мене знав, тому здогадався, що мені не сподобався його презент і, як пізніше вияснилось, вирішив мені помститись. Та помститись дуже «витонченим» способом. Замість того костюму, який я йому підібрала він одягнув інший, який взагалі не підходив до такого свята. Так ще й взяв шкарпетки, які до цього костюму ні в кут ні в двері. Я повідомила його, що це не той набір одягу, який я приготувала для нього і що він може його надіти зараз, але на саме святкування він має одягнути те, що я підготувала.
Я педант. Педант – це людина, яка суворо дотримується певного способу життя, порядку, звичок. В моєму випадку в мене все має бути на своїх місцях, зроблено по інструкції. Всі речі я складає в акуратно, комплектами на кожен випадок і на кожну подію та підписую, що та коли надіти. Також підписую, який краще парфум використати для того чи іншого комплекту одягу. В мене завжди є чіткий план, без якого моє життя йде не так. Чоловік завжди притримувався вказівок на записках. Але цього разу щось пішло не так.
Ми посварились через його зовнішній вигляд, бо після мого зауваження він почав розповідати, що нічого катастрофічного не станеться, якщо щось піде трохи не по плану. В процесі сварки він заявив, що я хвора людина і мені потрібно звернутися до психіатра, щоб той мені голову вилічив. Я не стерпіла такого, розлютилась та пішла з кімнати.
Я чекала, коли ж він прийде та вибачиться. Це справді дуже образило мене. Я ж завжди стараюсь зробити як найкраще для нього, а він так вчинив. Але цілий день ми не говорили. Ігнорували, можна сказати, один одного.
Всі підготування були завершені, стіл накритий, залишилось дочекатися гостей. Чоловік так і не переодягнувся. Але все одно я чекала, що він переодягнеться і вийде до гостей як я його просила. Гості, як і домовлялися, прийшли рівно в 18:00. І тільки коли гості прийшли до нашого дому чоловік пішов до спальні переодягнутися. Ми сіли за стіл, а гості почали запитувати, де ж моя друга половинка, жартували, що напевно якийсь грандіозний сюрприз готує для мене. В мене теж промайнула думка, що можливо зараз він все таки вибачиться та зробить мені хороший сюрприз.
Що ж, він зробив сюрприз, не спорю, але далеко не такий, який я очікувала. Заходить. Мій чоловік, в шльопанцях, які ми переважно беремо, коли їдемо на дачу. В спортивних штанах, в безглуздій бузковій перламутровій сорочці та в кепці. Мені захотілось його прибити, ну ось чесно! Тут ж сидять мої колеги та керівництво! А він вийшов як якийсь клоун!
Він сів за стіл. Всі мовчали. Хтось намагався розбавити цю незручну тишину, але розмова не складалась. Я нахилилась до вуха чоловіка та тихо сказала, що це геть нікуди не годиться та попросила перевдягтись. Але замість цього…
Замість цього він почав роздягатись, кидатись речима, супроводжуючи всі свої дії благим матом. Він відкрив бутилку дорого ігристого, яке ми спеціально придбали для гостей та відпив з неї. Потім зібрав свої речі в пакет та пішов в коридор, де взяв ключі від машини та гримнувши дверима пішов.
Після цього він приїхав забрати речі і через декілька днів подав документи на розлучення. Чому? Що не так? Я досі не розумію.
