Чоловік п0kuнyв мене без грошей і з двома дітьми на руках. Через рік ми знов зустрілися

Я прийшла додому і побачила біля порогу валізи.

— Я йду. – Сказав мені чоловік.

Не зрозуміла його слів. Це звучало занадто коротко та сухо. Він це казав настільки буденно, ніби йде за хлібом. Головне, посміхається. Ця посмішка дуже щира.

— Я йду від тебе, Іро. — Знову повторив чоловік. — Покохав іншу жінку. Йду від тебе до неї.

— Чому? — Все що могла сказати.

Це питання звучало жалюгідно, але я не могла стримати своїх емоцій.

— Ти сидиш цілими днями вдома. Коли ми познайомились, ти була геть інша. Завжди з зачіскою, манікюром та нафарбована. А зараз в що ти перетворилась? Звичайна домогосподарка.

Я кинула успішну кар’єру, бо колись мене про це попрохав цей чоловік. Любила його більше життя. В нас з’явилась одна дитина, а потім інша. Вже сім років виховую дітей та веду хазяйство. Коли мені причепурюватися? Я ледь на ногах у ввечері стою. А ще треба батькам допомогти. Поки чоловік на роботі, бігаю від своїх батьків до його. Він постійно зайнятий, тому всім родичам допомагала я.

pixabay

— Розумієш, вісім років тому, як тільки ми познайомились, ти була яскрава. Багато читала, займалася спортом, в тебе було купа друзів, тебе знав увесь город! Ти була успішною та цікавою жінкою. Зараз в мене немає з тобою нічого спільного.

Я слухала в одне вухо. Через нього перестала бути тою жінкою, про яку він говорить. Коли йшла у декрет, чоловік радів. Він казав, йому потрібна така жінка, як його мама. Вона завершила вуз у двадцять два і з тих пір сидить вдома. Не працювала ні дня. Все своє життя когось виховує, постійно готує та прибирає оселю. Тоді він говорив одне, а зараз каже геть інше. Якою я повинна була бути, щоб він зараз не йшов?

— Не хвилюйся за дітей! Я буду платити аліменти та приїжджати на вихідних. Вони не відчують себе обділеними! Згодом, познайомлю їх з Катею. В них буде одразу дві мами! – Натхненно промовив чоловік.

Що він верзе? Для нього сім років заручення нічого не варті? Він взагалі сповна глузду?

Чоловік пішов. Я сіла на кухні пити чай і думала про своє життя. Потрібно терміново шукати роботу. Немає часу розкисати, хоча дуже хочеться.

Думала, з моєю перервою у сім років, мене мало куди захочуть взяти. Я помилилася. У першій же фірмі, за мене вхопилися стальними лещатами. Начальник виявився чудовим чоловіком. Сказав, знає мене заочно за старі професійні заслуги. Відправив за рахунок компанії на курси підвищення кваліфікації і швидко погнав працювати.

pixabay

З дітьми сиділи мої батьки, поки я потихеньку заробляла гроші. В колектив влилася швидко. Робота давалась легко. Все ж таки знання намертво засіли в моїх мізках. Дарма боялась.

По професійних сходинках піднімалась з космічною швидкістю. Через рік стала правою рукою свого начальника. Заробляла великі гроші. Саме ця робота допомогла мені пережити розлучення та зраду чоловіка. Я знов розквітала. З’явився час та бажання фарбуватися, гарно одягатися і, що головне, я відчувала себе щасливою.

Мої діти раділи змінам. Думала, будуть сумувати за батьком, але вони майже не згадували про нього. Колишній чоловік платив аліменти, але з дітьми побачився три рази за увесь рік, та й то на початку розлучення. Він гадки немає, як у нас справи.

Саме на цій сторінці мого життя, доля вирішила злегка пожартувати наді мною.
Я приїхала на своїй машині у продуктовий магазин. Вискочила на обіді дещо додому купити. Після роботи часу не мала на такі справи. Який був мій подив, коли я побачила свого колишнього чоловіка у цьому ж магазині. Він працював охоронцем.

Не знаю, що він відчув побачивши свою колишню дружину у діловому костюмі, з дорогим годинником на руці та купою грошей у гаманці. Мене ця зустріч повеселила. Такий здивований погляд побачила уперше. Він ніби мару побачив. Я ж тримала себе достойно. Скупилася та, кивнувши колишньому, гордо вийшла з магазину.

Ніколи не знаєш, як повернеться доля. Виявилось, мені для щастя, треба було позбавитися одного тягаря, який вісім років потихеньку тягнув мене на дно.

Оцініть статтю
Джерело
Чоловік п0kuнyв мене без грошей і з двома дітьми на руках. Через рік ми знов зустрілися