Я завжди знала, що мій чоловік, Саша, не відзначається особливим інтелектом. Ми познайомилися в університеті, і вже тоді я помічала, що він не такий, як інші студенти. Проте, його доброта, чуйність і уважність переважали його недоліки.
Ми одружилися після закінчення університету, і з кожним наступним роком, я все більше розуміла, що Саша залежить від мене у прийнятті рішень. Він ніколи не був впевненим в своїх діях і часто звертався до мене за порадою навіть у найдрібніших справах.
Я була сильною, рішучою і самодостатньою жінкою, і мій недолугий чоловіка виявився чудовим доповненням до мене. Але дуже швидко ця дисбалансна динаміка почала дратувати мене. Я хотіла бачити в своєму чоловікові більше самостійності і впевненості.
У нашому подружньому житті ця особливість стала особливо помітною, коли ми зіткнулися зі складними фінансовими рішеннями. Я займалася бюджетом і фінансами нашої сім’ї, але кожне рішення я хотіла, щоб затверджував і Саша, або хоча б думку свою сказав, але де там. Навіть у таких простих речах, як купівля нової меблі або вибір ресторану для святкування, йому завжди бракувало впевненості. Все доводилось вирішувати самій.
Це стало джерелом постійних конфліктів і непорозумінь між нами. Часто я відчувала себе недооціненою і званою займатись дітьми і домашніми справами, але втручання у фінансові рішення з його боку було обтяжливим і неефективним.
Проблема полягала не в тому, що Олександр був зовсім неспроможним, але в його недостатній впевненості. Він занадто переживав про можливі наслідки своїх дій і боявся зробити помилку. Але це домінування мого впливу в сім’ї почало нашкоджувати нашим взаєминам і його самоповазі.
Навіть робота по дому вимагала моєї уваги. Прочистити труби, змінити лампу чи почистити камін — все пальцем мушу показути. Він наче не помічає цього сам. Чому всі чоловіка такі?
Часто я давала йому завдання, що потребує зробити, бо він або не бачив, або навіть не хотів бачити, що потребує уваги.
Це стало ще однією проблемою в нашому взаєморозумінні. Постійне нагадування і вказівки, що робити, викликали у мене втому, а Саша все більше втрачав інтерес до побутових справ.
