Людина моїх мрій покинула дружину заради мене, але я навіть не уявляла, як усе обернеться проти мене.
Я захоплювалася ним ще зі студентських років. То була безмежна любов наївна та сліпа. І коли він нарешті звернув на мене увагу, я зовсім стратила глузд. Це сталося через кілька років після університету ми опинилися в одній компанії. У нас була одна спеціальність, тож нічого дивного. Але я вірила, що то доля.
Він здавався мені ідеалом. І в моїй молодості мені анітрохи не важило, що він уже одружений. Я сама ніколи не була заміжньою й не знала, як це бачити розпад шлюбу. Тому коли Олексій вирішив кинути дружину заради мене, я не відчувала провини. Хто б міг подумати, що це принесе мені стільки болю? Люди кажуть правду щастя не побудуєш на чиїйсь нещасній долі.
Коли він обрав мене, я була на сьомому небі й готова була пробачити йому все. Насправді ж у побуті він не був тим чарівним принцом, яким здавався. Його речі валялися скрізь, а мити посуд він категорично відмовлявся. Уся робота по хаті лягла на мене. Але тоді мені було байдуже.
Він швидко забув про минулий шлюб. Дітей у них не було, а весілля, як виявилося, влаштували його батьки. Зі мною ж все було інакше принаймні, так він казав.
Моє щастя тривало недовго, бо все змінилося, коли я завагітніла. Спочатку Олексій дуже зрадів, що стане батьком. Ми навіть влаштували велике родинне свято з цієї нагоди. Усі бажали нам кохання та здоровя майбутній дитині.
Той вечір залишився в памяті як один із найкращих. І я ні про що не жалкую, коли згадую його. Але з того моменту моя сліпа любов почала вгасати.
Чим більше ріс мій живіт, тим рідше я бачила Олексія. Я пішла у декрет, тому тепер ми зустрічалися лише ввечері. Він затримувався на роботі, ходив на корпоративи. Спочатку мене це не бентежило, але незабаром почало втомлювати. Домашні справи ставали все важчими, бо я вже не могла просто нахилитися й зібрати розкидані шкарпетки.
Тоді я часто думала може, ми поспішили з цією дитиною?
Я знала, що почуття з часом вистигають, але не чекала, що це станеться так швидко. Олексій і далі приносив квіти й шоколад, але тепер я хотіла лише, щоб він був поруч.
Незабаром стало очевидно, що він ходив на корпоративи не просто так. Колеги згадували під час кави, що до нашого відділу взяли нову молоду співробітницю. Персоналу й так не вистачало, а коли я пішла у декрет, ситуація стала критичною. Яка іронія.
Я не знала, чи справа в ній, але чоловік точно мав когось іншого, бо в нього взагалі не лишалося вільного часу. Або на роботі, або на діловій зустрічі, або на черговому корпоративі, який «неможливо пропустити». Одного разу я знайшла в кишені його піджака записку, підписану незнайомими мені ініціалами. Не знаю, що мене штовхнуло, але я поклала її назад і вирішила робити вигляд, ніби нічого не бачила.
Було жахливо залишатися самій на сьомому місяці вагітності, а мій чоловік скаржився, що я стала занадто нервовою. Кожна сварка закінчувалася його розчарованим зітханням. Якось я зрозуміла, що якщо підніму цю тему, точно залишуся сама. Страх втратити його був настільки сильним, що я не могла думати ні про що інше. Кажуть, коли надто боїшся чогось, воно обовязково станеться.
Як би гарно Олексій за мною не доглядав, справжнім джентльменом він не був. Найжахливіші слова, які я коли-небудь чула: «Я не готовий до дитини». І: «У мене є інша». Я навіть не памятаю вже, як саме він це сказав, але в той момент мені здалося, що я божеволію.
Я не очікувала, що знайду в собі сили подати на розлучення. Схоже, і він не чекав, що я більше не буду терпіти його поведінку. І вже точно не сподівався, що наступного дня я викину всі його речі з дому. Тоді я тільки раділа, що ми знімали квартиру не довелося ділити.
А дитина? Подумай про дитину. Як ти її утримуватимеш?
Я знайду спосіб. Працюватиму вдома. До того ж, батьки давно запропонували свою допомогу. Мама завжди казала, що він бабій треба було її слухати.
Мабуть, відповідальність за майбутнє сина дала мені сміливості. Сама я б не наважилася піти.
Але я також зрозум
