Чоловік дуже прив’язався до хлопчика з притулку та попри мої заперечення поїхав забирати його

В нашому дитячому будинку був хлопчик. Розумний, хороший та чемний. Йому тоді було п’ять років. Тоді брали дітей лише дівчаток і до року. Чому так не розумію, а цей хлопчик для всіх був вже не таким. Ми вже змирились, що він не знайде собі щасливої сім’ї, тому коли з’явились потенційні батьки ми всі були здивовані і надіялись на краще.

Далі розповім історію, яку нам розповіла мати сімейства.

Хлопчика запропонували взяти на тиждень в гості. Сім’я ця це дорослі люди, в яких вже дорослі діти. Вони мали хороші можливості, тому проблем з усиновленням не було. Хлопчик одразу прив’язався до сім’ї. Одразу почав називати пару мама і тато. Особливо він ходив хвостиком за «татом».

За цей тиждень дружина зрозуміла, що не відчуває нічого до дитини. Не може звикнути, що хтось чужий є в будинку. Почала вмовляти чоловіка, щоб поки малий ще не звик та нічого не зрозумів, відвезти його назад. Чоловік звісно почав вмовляти, що все добре, не потрібно нікуди відвозити. Тим більше, мовляв, хороший хлопчик, йому сподобався, а жінка звикне.

Але дружина настояла на тому, щоб відвезти хлопчика. Зібрали речі малюка в сумку, туди ж іграшки, які придбали для нього і почали якось пояснювати йому. Що вони наговорили – незрозуміло.

Чоловік відвіз його назад до дитячого будинку. Повернувся похмурий, як штормові хмари. Ігнорував дружину, старався не бути з нею в одній кімнаті. А коли все ж змогла достукатись то дізналась наступне:

-Він все зрозумів, як тільки ми під’їхали до дитячого будинку і не хотів виходити з машини. Зі сльозами, але він вийшов…

Вони не розмовляли з дружиною два дні, а тоді вирішили подзвонити до нас, запитати як хлопчик.

-Я не знаю як вам пояснити… Він… Ці два дні він не підпускає нікого до сумки, не дає розкласти речі… І… Весь час обіймає її та твердить, що тато забере його, що це лише на пару днів…

Тоді чоловік, що здивувало його дружину, пустив одну скупу чоловічу сльозу, ледве стримуючись, щоб справді не розревітись та сказав дружині:

-Можеш робити що хочеш, навіть подавати на розлучення… Але я заберу його… Не залишу самого. Не потрібно йому в такому ранньому віці розчаровуватись в людях те переживати зраду! – і чоловік помчав до машини.

Пройшло три роки. Зараз в них все добре. Син росте хорошим, розумним та щасливим хлопчиком. І він дуже прив’язаний до чоловіка, весь час з ним. То в гаражі щось пораються, ремонтують. То на рибалку їздять. Не розлий вода, так би мовити. Він завжди говорить про тата з щирою усмішкою від вуха до вуха. А чоловік його безмежно любить. Навіть я вже відійшла на другий план, але я цього заслуговую, через свій вчинок, який намагаюсь спокутувати й досі та буду продовжувати це робити.

Оцініть статтю
Джерело
Чоловік дуже прив’язався до хлопчика з притулку та попри мої заперечення поїхав забирати його