Ігор завів мотор своєї машини та виїхав з вулиці. Йому хотілося поїхати у незнайоме місце, де буде поряд вірна, любляча людина, яка ніколи його не зрAдить. Зціпивши зуби та зі всіх сил стримувався, щоб не пустити сльозу…
Декілька хвилин тому він був найщасливішим, адже у нього була його кохана жінка, опора та підтримка. Ігор вирішив зробити сюрприз коханій, але він навіть уявлення не мав чим все обернеться!
Ігор відразу попередив Катю, що буде у батьків всі вихідні. Він знав, що Катя дуже сумує коли його немає поряд та дуже зрадіє несподіваному сюрпризу.
По дорозі Ігор заїхав по улюблені суші коханої та відразу поїхав додому. Він відкрив безшумно двері квартири своїми ключами – те, що він побачив ніколи не зникне з його пам’яті.
Чоловік був впевнений, що кохана сумує, як говорила через телефон, але замість цього вона була в обіймах іншого чоловіка. І це перед самим весіллям.
Ігор переборов свої емоції та вирішив заспокоїтись, увімкну улюблену музику і старався не думати про побачене. Він випадково побачив якусь тінь та вчасно встиг загальмувати, відразу виліз із машини.
На дорозі лежала перелякана дівчинка, яка зі страхом в очах запитала мене:
— Ви мене збили?
— Надіюсь, що ні, бо удару не було. Ти можеш піднятись? Як ти себе почуваєш?
— Ви можете відвезти мене кудись, де можна поїсти? Я дуже голодна – дівчинка з розпачем на обличчі опустила голову.
Ігор оглянув дитину та видихнув з полегшенням. Машина не зачепила дитину, з нею все було гаразд.
— В лікарню я тебе не буду відвозити, принцесо. На щастя з тобою все гаразд. Давай, я тебе відвезу додому. Де ти живеш? Де твої батьки? Чому ти одна була на дорозі вночі?
— Відвезіть мене, будь ласка, мене у лікарню! Я не хочу додому…скажіть, що я хвора! Благаю вас – майже плачучи просила мене дівчинка.
Чоловік оглянув уважно дівчинку. І в нього в голові відразу виникла думка, що це може бути безпритульна дитина. Дівчинка була одягнена в якесь лахміття та порване взуття.
— Поясни мені, будь ласка, що трапилось? Чому ти о такій порі сама на вулиці? Чому тебе потрібно відвезти у лікарню? – почав розпитувати Ігор у дівчинки.
— Я була місяць тому у лікарні. Мені там дуже сподобалось. Завжди була смачна їжа та добрі тьоті – прощебетала дівчинка. Мене звати Соломійка. Я живу недалеко звідси, але додому я не хочу. Тато п’яний вже декілька днів і кричить на мене.
— Зрозумів тебе Соломійко. З купою думок у голові — чоловік вирішив взяти дитину до себе. – То що, їдемо до мене, а завтра вирішимо, що будемо робити. Їжі у мене також багато є.
— Їдемо! – радісно вигукнула Соломійка. – Ви маєте дітей?
— Ні, не маю. Але є собака Бася. Вона тобі сподобається.
— Поки Соломійка була у ванній Ігор приготував смачну вечерю.
Дівчинка, з’їла все.
— Дякую, дядьку Ігор. Такої смачної їжі я ще не їла – дякувала Соломія з усмішкою на обличчі.
Соломія швидко заснула, а Ігор так і не зміг заснути після таких подій. Багато думок крутилось у його голові. Він не міг зрозуміти чому такій добрій та ні в чому не винній дитині попались такі батьки. Ігор вирішив з самого ранку звернутись до опікунської служби. Можливо вони допоможуть розв’язувати проблеми дитини – чи будуть контролювати поведінку батька, чи у притулок її заберуть..
Коли Соломійка почула про притулок, то відразу почала сильно плAкaти та просила не віддавати її туди.
— Можна у вас залишитись? Мені дуже добре з вами.
— На жаль, не все так просто. Я сумніваюсь, що мені дозволять стати твоїм опікуном. У них дуже строгі умови, які мені не під силу виправити зараз. У мене не повна сім’я, а це найголовніший критерій для надання опікунства, — пояснив Ігор.
Ігор не був готовий до такого кроку, але дитині він нічого не казав.
— Соломійко, а де твоя мама? – запитав чоловік.
— Не знаю, вони розлучились з татом. Вона поїхала далеко і більше до нас не приїжджала. Якось прислала поштівку і все. Тато жив з іншою жінко, але вона від нього пішла.
— А ти знаєш як звати маму?
— Так, впевнено відповіла дівчинка, — Оля.
— А прізвище знаєш?
— Здається, Ільків. – відповіла задумливо Соломія.
Ігор вирішив взяти ноутбук та пошукати у соціальних мережах потрібну людину. Перелік був дуже великий. Чоловік навіть не думав, що з одним і тим самим ім’ям та прізвищем може бути так багато людей.
— Соломіє, а ти впізнаєш маму на фотографії?
— Думаю, що так.
Пів дня пройшло за переглядом фотографій. Ігор навіть вже опустив руки. Аж раптом він почув радісний крик.
— Це моя мама! Я її бачу! Це вона, вона!
Ігор уважно переглянув всі фотографії, які були викладені у соціальній мережі. Жінка була онлайн декілька годин тому. Він відразу їй написав. У повідомлені розписав всю ситуацію, що трапилась з Соломійкою.
Оля відразу відповіла. Вона була дуже засмучена та пригнічена почутим. Думала, що чоловік доглядає дітей, адже вона постійно відправляла немалі гроші на утримання дитини та подарунки. А чоловік просто став алкозалежним. У її голові це не вкладалося.
Вона відразу попросила номер телефону Ігоря та подякувала за те, що не пoкинyв дитину напризволяще.
— Прошу вас, щоб донечка побула у вас ще деякий час. Мені потрібний час на те, щоб добратись до вас. – сказала Ольга.
— Не хвилюйтесь, Соломійка буде у мене. У будинку з батьком їй немає, що там робити. Тому ми на вас чекаємо, — відповів Ігор.
Декілька днів пройшли дуже швидко. Соломія ні на хвилинку не відходила від Ігоря.
В той момент він зрозумів, що взагалі у нього не має думок про Катю. Вчора бувши за кермом автомобіля йому здавалось, що життя зруйноване, але дівчинка, яка неймовірним чином з’явилась у його житті, відкрила йому очі на те, що у житті бувають набагато гірші ситуації.
Весь цей час Ігор постійно був біля Соломії. Він з нею гуляв вулицею, ходили у дитячу кімнату, кіно, їли піцу. Також Ігор купив їй красивий одяг від якого Соломійка була в захваті. Вона була дуже щаслива, усмішка не сходила з її обличчя. Про неї так ніхто не турбувався останні роки, як Ігор за ці декілька днів.
— Ігор, а мама забере мене? – насупившись з сумом в очах запитала дівчинка.
— Звичайно, це ж твоя мама. Вона хоче тебе до себе забрати. Твоя мама дуже любить тебе, просто вона не знала, що ти так жила..
— Я не поїду з нею нікуди! З тобою буду, — плачучи сказала Соломійка.
— Так, ану припини. Я чужа людина. З рідною мамою тобі набагато краще. – Почав говорити Ігор дитині, щоб заспокоїти її. Але у нього з’явилась глибоко в душі думка про те, що він також не хоче її відпускати. Оскільки його життя знову перетвориться на буденність та сірість.
Ольга приїхала на наступний день. Як тільки Ольга побачила Соломійку, то відразу рOзплаkалась та почала обіймати доньку.
— Навіть не знаю, як я маю, вам віддячити за порятунок дитини, — відразу заговорила жінка. – Я навіть не могла уявити, що таке трапиться з Андрієм. Він ніколи не вживав алкоголь.
— Що буде з Соломією? – запитав Ігор.
— Звичайно, що заберу її до себе. В мене є гарна робота. Також простора квартира та всі умови для проживання. Думаю Соломійці там сподобається. А зараз хочу оформити всі документи для позбавлення Андрія батьківських прав, щоб спокійно вивезти Соломію. А поки що будемо жити у готелі.
— Можете залишитись у мене. Місця тут буде достатньо, — запропонував Ігор.
— Дуже дякую за турботу! Тоді залишаємось у вас, — подякувала Ольга.
Соломійка з мамою жили майже два тижні в Ігоря. Цей період був якимось неймовірним для чоловіка. Весь час вони проводили втрьох. Гуляли, готували, відпочивали, насолоджувались життям. Ольга розповідала про цікаві місця, які вона бачила завдяки роботі.
— Будемо чекати на вас у гості. – сказала Ольга.
— Можливо приїду, – з сумом в душі відповів Ігор. – Відпустка у мене буде аж на наступний рік. А в цей період ви будете десь на острові розважатись.
— Так, що приїдете до нас на острів? – з усмішкою запитала Ольга.
Ігор розумів, що завтра вони зникнуть з його життя і більше ніколи не побачать одне одного. Оскільки Ольга має чоловіка з яким мешкає, напевно.
Такі жінки точно не бувають самотніми.
Ігор себе дуже погано почував після їх від’їзду. У нього було багато думок, він не розумів чому з ним таке відбувається. Чому як тільки він когось знаходить та почуває себе щасливим, то відразу втрачає цих людей. Ігор був пpигнічEний. У нього почалася затяжна дEпрeсiя.
В цей період до нього подзвонила Катя. Вона благала у нього пробачення та просила про зустріч. Казала, що скоїла велику пoмилкy і шкодує за це. Але Ігорю було байдуже на всі сказані нею слова. У нього в думках була тільки Ольга з Соломійкою.
Інколи Ольга скидала фото Ігорю та писала. Розповідала, що у них все гаразд, що у дівчинки з’явились друзі та багато різних іграшок. Але Соломійка все одно продовжувала сумувати за Ігорем. Листування у соціальних мережах поступово починала припинятись, а з часом Ольга взагалі припинила писати. Ігор себе дуже пoгaно почyвAв, він постій хотів подзвонити, написати Олі, але совість не дозволяла. Хто він такий взагалі? Якщо вона не пише – значить у неї є причина на це.
Пройшло майже півтора року, Ігор повертався з магазину. Припаркувався та підняв погляд на вікна своєї квартири у якій було пусто. Але побачив як Бася скаче у вікні та усміхнувся. Почав виймати пакети з машини аж тут на нього хтось накинувся ззаду та обіймає.
— Ігор, ми по тебе приїхали! – прощебетала весело Соломія.
Чоловік від несподіванки аж трохи злякався, але відразу впізнав голос дівчинки. Ледь стримав сльози від почутого голосу.
— Донечко, не можна так кидатись на людей. – Промовила Ольга.
— Ми приїхали по тебе! Пам’ятаєш про нашу домовленість?
— Звичайно, що пам’ятаю! Але так довго ніякого повідомлення, ні дзвінка. ..А я не хотів нав’язуватись.
— Вибач, але дуже багато сил та часу було потрачено на переїзд та облаштування будинку, щоб всім було комфортно. Але у будинку бракує чоловічої руки. Поїдеш з нами? – впевнено сказала Ольга.
— У мене робота, собака! Я не можу так легко все кинути та переїхати.
— Це все вирішимо. Місто у нас розвинене – є багато роботи, а плюс до того собаці краще буде на свіжому повітрі у приватному будинку, ніж у квартирі.
— Тільки не відмовляй нам відразу!
— Ігор, ми вже навіть будку та ліжечко для Басі купили, — щиро, своїм дитячим голоском казала Соломійка.
— Якщо так багато старань ви вклали, то хутко починаємо збиратись — сміючись сказав Ігор.
— Ігор був дуже радий, що так все трапилось. Декілька днів тому він почував себе сAмотнIм та розбитим, а зараз у нього була сім’я та найдорожчі люди, які подарували йому любов та радість.
Недаремно кажуть «що всі випадковості не випадкові». Недаремно тоді трапилась така зустріч двох самотніх та загyблeних в цьому світі людей, які знайшли одне одного.
