Собака сиділа на тротуарі, своїми вірними очима спостерігаючи за буденним життям, що поспішно розгорталося перед нею. У світі, де люди метушилися навколо своїх щоденних справ, вона була просто тихим свідком цього безладу чи метушні.
Одного чудового сонячного дня перед її носом несподівано з’явився чоловік – дрібна фігура, що крокувала своєю дорогою важкими кроками. Чому саме собака стала об’єктом його недоброзичливості? Чи, може, вона випадково стала жертвою його злого настрою? Можливо, він шукав спосіб висловити свої внутрішнє незадоволення. Але його дія була несправедлива – він несподівано дуже боляче штовхнув собаку ногою, забуваючи, що навіть найдрібніші дії можуть мати наслідки.
Собака жалібно заскавуліла і прожогом сховалася в найближчих кущах, зализуючи довгим язиком щойно вдарене місце.
Собака відчула пронизливий біль і здивування, які вразили її бездоганну душу. Але вона не була тією, хто би дозволив злості руйнувати її спокій Уже за якийсь невеликий проміжок часу вона сиділа знову обабіч тротуару і мовчки проводжала поглядом людей, що сновигали в різні сторону, не звертаючи ніякої уваги на безпритульну собаку. Однак вдарене місце досі боліло, тому вона вирішила, що її кривдник не може залишитися безкарним.
Час минав, а згадка про кривду не зникала. Одного разу собака краєм ока зловила того самого чоловіка, який одного разу завдав їй болю. Вона заціпеніла від напруження. Чоловік наближався. Ось він за кілька кроків від неї. «Ні, цього разу вона не дасть себе образити». Настав момент її помсти.
Вона перехопила запах страху і ненависті, що виходив із глибини інстинктів цього чоловіка. Собака вмить стрибнула до ноги чоловіка і не стримуючи своєї сили вчепилася в його ногу. Його обличчя перекосилося. Він скрикнув від болю. Але її вже не було поряд – вона неслася щодуху якомога далі від місця пригоди.
Життя вчить нас, що злість не можна просто так вигнати зі свого серця. Вона потребує виходу, каналу, через який вона може проявитися. Наразі причиною злості був той чоловік, який не контролював своїх емоцій. Який не думав про те, що зло може повертатися.
На певний період собака зникла. Згодом вона повернулася до людного місця на тротуарі, але вже в іншому куточку міста. Для неї вже було звичним спостерігати, як перед носом шумить життя. Вона не взяла на себе роль судді, але навчила чоловіка великому уроку: злість несе знищення, а відкритість серця – мир.
Історія ця нагадує нам, що ми не повинні зганяти свою злість на слабших. Бо той, хто забуває про це, може стати справжньою жертвою власних негативних дій. Мудрість полягає в тому, щоб зрозуміти, що наша злість завжди має наслідки, і нам потрібно знайти шлях до примирення, а не до подальшої ворожнечі.
