Чому двері не відчиняєш? Не хочу! І не відчиню. Гості мають попереджати про візити, а ще не лізти у шафи, холодильники та комоди. Як це не відчиниш? Це ж моя мати! Вона ж до мене прийшла! Ну от і зустрічай її! Але не в моїй хаті.
А от Оксана краще знаходила спільну мову з моєю мамою.
Знаєш, якщо я почну перераховувати, у чому мій колишній був кращий за тебе, нам обом стане соромно.
Хоча про себе не впевнена, нервово перебила Оля, витираючи кухонний стіл. Якщо вам було так добре з Оксаною, то чому ж ти з нею розійшовся?
Віктор ображено відвернувся й похмуро подивився у вікно.
Ну, ти ж знаєш ту історію
Знаю. Тому й не розповідай мені про свою Оксану, різко сказала Оля. Інакше я стану твоєю наступною колишньою.
Оля справді була готова на крайні заходи.
З Віктором вона познайомилася майже рік тому у спільній компанії. Вона навіть знала ту саму Оксану, хай і не близько. Саме Оксана привела його тоді. А потім за кілька місяців зникла з усіх радарів.
Віктор одного разу, пяний, розповів, що розійшовся з нею, спіймавши на зраді. Навіть просльозився.
Тоді Олі це здалося милим: чоловік, який не боїться показувати почуття, який дійсно кохав. У ній щось клацнуло захотілося його втішити.
Пізніше вона зрозуміла, що це був материнський інстинкт, а не жіночий інтерес. Але тоді цього вистачило, щоб між ними почалися стосунки.
Спочатку все було добре. Він зустрічав її після роботи, підвозив додому, писав солодкі повідомлення, цікавився, чи вдяглася вона тепло. Оля почувала себе оповитою турботою.
Вперше непокоєм її торкнулося, коли їй написала та сама Оксана.
Привіт. Чула, що ти зустрічаєшся з Віктором. Це, звичайно, не моя справа, але будь з ним обережніша. Він і його мати нерозлучний дует.
Оля взяла на замітку, але подумала, що кохання подолає все. Якщо в нього не склалося з однією жінкою, це не значить, що й з іншою буде те саме.
Дякую за пораду, але ми самі розберемося, відповіла вона.
Їй не хотілося обговорювати це з Віктором здавалося нечесним.
А ось Віктор про її комфорт не дбав зовсім.
Коли його мати, Надія Іванівна, вперше прийшла без попередження, Оля сприйняла це спокійно.
Може, вони просто не розуміють, як це незручно. Напевно, мати просто хвилюється за сина й хоче побачити, з ким він живе.
Оля відправила Віктора зустрічати матір, на швидку руку причепурилася й, сонна, з синяками під очима, вийшла знайомитися. Але Надія Іванівна вже розглядала вміст комода у вітальні.
Оце так безлад, з поблажливим усміхом сказала вона. Потім шкарпетки губитимете. Олю, поснідаємо, а потім я покажу, як правильно складати речі, щоб не мялися.
Замість «доброго ранку». Оля оніміла. Те, що чужа жінка так сміливо копається в її речах, здавалося грубістю.
Але відповідати тим самим на початку стосунків було негарно, тому вона мовчала.
Ох, дитино, у тебе ж такі синяки під очима! співчуваюче додала Надія Іванівна. Тобі б огіркові маски зробити. А краще перевірити печінку. Ось у моєї подруги
Оля посміхалася, кивала, вдавала зацікавленість, а саме мріяла повернутися в ліжко адже була всього восьма ранку, вихідний. Вона спеціально лягла пізніше вчора, щоб виспатися.
Мрії розвіялися.
Візит Надії Іванівни затягнувся до вечора. Оля вислухала тонну порад як правильно поливати квіти, мити ванну, натирати виделки.
Навіть потренувалася. Вона почувала себе, як вичавлений лимон. А Віктор жодного разу не втрутився, не натякнув матері, що їм треба відпочити.
Слухай, твоя мати завжди така енергійна? обережно запитала Оля ввечері.
Вона не була проти родинних звязків, але хотіла б трохи дистанції.
Ну так. А що? Вона просто хоче спілкуватися, знизав плечима Віктор. Раніше ми з Оксаною жили в неї, було весело. А тепер їй самотньо.
Сподіваюся, ми не будемо жити втрьох? зітхнула Оля.
Ти що, проти моєї матері? напру
