Чи можу я перезимувати у тебе? Тарифи на газ такі високі, а в мене вже немає сил рубати дрова.
Моя донька приїхала на вихідні, щоб зробити мені покупки, і я наважилася запитати:
Чи можу я перезимувати у тебе? Рахунки за газ дуже великі, а я вже не можу колоти дрова.
Але вона відповіла:
Де, мамо, у квартирі? Коли в мене буде власний будинок, тоді заберу.
Не бажаю нікому такої старості.
Хочу поділитися своїм болем. Я рано овдовіла мені було лише 26. Чоловік залишив мене з двома малими дітьми: синові було три, а донечка ще й на руках. Я віддала їм усе своє життя. Треба було годувати, вдягати, виховувати. Але вибору не було довелося справлятися самій.
Працювала цілий день, а після роботи ставала господинею та городницею. Жила в селі, але грошей не вистачало ні на що. Сама косила траву, сама колола дрова, щоб обігріти хату. Що ще могла робити без чоловіка?
Діти виросли і поїхали до міста.
Поки була молодшою, ще тримала господарство. Коли приїжджали онуки, вони їли свіжі овочі та пили молоко. Я збирала свою пенсію і віддавала дітям.
Але в старості вже нічого не можу ледве пересуваюся. Найважче було взимку.
Донька приїхала на вихідні, щоб закупити продукти, і я знову спитала:
Чи можу я перезимувати у тебе? Рахунки за газ такі великі, а в мене немає сил.
А вона відповіла:
Де, мамо, у квартирі? Коли в мене буде будинок, тоді заберу.
Коли я вже ледве ходила, сусіди подзвонили синові. Він сказав, що дуже зайнятий, що теща теж хвора, і в нього немає часу приїхати
Я попросила сусідів зателефонувати моїй сестрі. Вона приїхала одразу й забрала мене до себе. Дякуючи їй, я ще жива.
Минуло кілька місяців, а мої діти досі не дали про себе знати.
Коли я була молодшою та здоровою, я їм була потрібна. А тепер вони забули, що в них є мати.
Не бажаю цього нікому. Що я зробила не так? Коли ж мої діти стали такими байдужими?
Прошу всіх, хто це читає: шануйте своїх батьків. Ніхто у світі не любитиме вас так безкорисливо і щиро!
