«Як можна мене не помітити?» — сердилася Соломія, вивчаючи своє відображення у дзеркалі й підмальовуючи губи. «Нічого, скоро корпоратив, от там я його точно приваблю!» Це історія про те, як моя подруга Соломія намагалася зачарувати колегу й чим усе закінчилося.
Соломія та її впевненість
Соломія — моя подруга ще з університету. Їй 32, вона яскрава, доглянута, завжди в центрі уваги. Чоловіки за нею озираються, а вона вміє користуватися своєю харизмою. На роботі, у нашій невеликій IT-компанії, Соломія — справжня зірка. Вона працює у відділі marketing, завжди одягнена зі смаком, а її жарти на планерках розсмішують навіть найсуворішого керівника.
Та нещодавно з’явився новий співробітник, Богдан, і він став для Соломії справжньою загадкою. Високий, гарний, з добрими манерами — ідеальний об’єкт для її уваги. Але ось біда: Богдан ніби взагалі не помічав її спроб фліртувати. Соломія розповідала мені, як запросила його на каву, а він чемно відмовився, посилаючись на зайнятість. Потім вона «випадково» опинилася з ним у ліфті й намагалася завести розмову, але він лише посміхнувся й вийшов.
«Я для нього занадто ідеальна?»
Після чергової невдачі Соломія зайшла до мого кабінету й почала обурюватися: «Невже він іншої орієнтації? Як можна мене не помічати?» Вона стояла перед дзеркалом, поправляла волосся й підфарбовувала губи, ніби готувалася до нового «наступу». Я засміялася: «Соломія, може, він просто скромний? Чи в нього є дівчина?» Але Соломія була непохитна: «Ні, Настю, тут щось не те. Я ж бачу, як він спілкується з іншими, а на мене — нуль реакції!»
Вона вирішила, що корпоратив, який мав відбутися через тиждень, стане її «зоряною годиною». Соломія купила нову сукню, записалася до стиліста й навіть продумала, як «випадково» опинитися поруч із Богданом за столом. «Ось тоді він точно не встоїть», — заявила вона з усією впевненістю.
Корпоратив і несподіваний поворот
Настав день корпоративу. Соломія була неперевершена: червона сукня, ідеальний макіяж, сяюча посмішка. Вона дійсно привертала погляди колег, але Богдан, як на зло, тримався осторонь. Він танцював з іншими дівчатами, жартував з хлопцями, але до Соломії так і не підійшов. Я бачила, як вона почала нервово сміятися, але продовжувала посміхатися.
У якийсь момент я помітила, що Богдан вийшов на балкон із нашим колегою Романом. Вони щось довго обговорювали, сміялися, а потім я побачила, як Богдан поклав руку Романові на плече. Соломія теж це помітила й зблідла. «Настю, ти бачила? — прошепотіла вона. — Невже це правда?» Я знизала плечима: «Може, вони просто друзі?» Але Соломія вже все для себе вирішила.
Чим усе закінчилося?
Після корпоративу Соломія трохи заспокоїлася, але все одно була розчарована. Вона зізналася, що їй не стільки боляче, скільки ніяково: «Я так старалася, а він, схоже, взагалі не цікавиться жінками». Пізніше ми дізналися від колег, що Богдан дійсно у стосунках, і його партнер — чоловік. Соломія спочатку злилася на себе за те, що «не розгледіла», але потім розсміялася: «Ну, хоча б тепер ясно, чому я йому не сподобалася! А я вже думала, що зі мною щось не так».
Тепер Соломія жартує, що цей випадок навчив її не бути занадто самовпевненою. Вона й досі фліртує з колегами, але вже не так наполегливо. А з Богданом вони, до речі, подружилися — він виявився чудовим хлопцем, просто з іншими вподобаннями.
Якщо у вас були схожі історії, напишіть, як ви їх переживали? Як не брати відмову близько до серця? Чи, може, у вас є порада, як Соломії швидше знаходити нові «цілі»? Діліться, нам цікаво!
