Чесно сказати, коли моя донька привела додому зятя, я гадав, що мені вдома допомога буде. Ще ніколи я так не помилявся. Краще б вже сам віку доживав. З такими помічниками і в0р0гів не потрібно, більше шк0ди, ніж допомоги.

Коли моя донька виходила заміж, я був дуже радий за неї. Весілля робили хоч і не дуже пишне, але достойне. Оскільки в них не було свого житла, а у зятевих батьків вже жив старший син з дружиною, вони оселились у мене. Я був тільки за, оскільки залишався один. Родина сватів були порядними, в селі за них ні хто кривого слова не могли сказати. Чесні та добрі люди.

Микола дивився за донькою, ніби за зіницею ока. Ніколи ні в чому їй не відмовляв. Коханою кликав. За декілька років не почув, щоб він хоч голос підняв на неї. Ми з зятем також гарно ладили, він майже цілими днями пропадав на роботі, інколи навіть вихідними. Згодом він все ж вирішив змінити роботу, та почав працювати вахтами — тиждень вдома, тиждень на роботі. Жили ми в селі, тому роботи було завжди багато. Хлопець завжди мені допомагав. Кожні його вихідні, мені не варто було хвилюватись, що в хліві хтось був не нагодований. Сам дивився за городом, коли в мене не вистачало сил. Як не крути, а сімдесят років, це не тридцять. Полюбив я його, наче рідного сина.

Микола хоч хлопець на голову не дурний, але як виявилось пізніше, мав проблему з азартними іграми. Перший час це приховувалось навіть від доньки, що вже за мене говорити. Якось я помітив, що зникли десь сережки моєї покійної дружини. Вона колись сказала, що хоче подарувати їх донці на ювілей, але так і не встигла Красиві, зі вставками гранату темно-червоного кольору. Дружина колись їх так любила, могла носити хоч кожен день. Купив я їх випадково, як у відрядження до Києва відправили.

Одного дня, Микола поїхав на вахту, донька теж пішла на роботу, а я вирішив прибрати вдома. Почав перебирати речі для прання, зі штанів зятя випали ці сережки. Сказати, що я був здивований, нічого не сказати. Завжди довіряв й донці, і її чоловікові. Микола ж був з порядної родини, виховання та освіту гарну мав. Батько не балував, але давав все, що було необхідно. Часом, навіть й більше. Сережки положив назад в кишеню штанів, щоб не подумав, ніби я навмисно рився в його речах і шукав щось. Тепер мені все ставало зрозумілим… Причина, чому хлопець не любив ходити до своїх батьків, а якщо й ходив, то чому повертався, ніби в воду опущений. Чому раніше пропадав ніби на роботі цілими днями. Та звідки в нього іноді брались такі непристойні суми “премій”, та чому “затримували” або не виплачували заробітну платню”. Дуже часто бувало, що жили діти тільки на зарплатню доньки та мою пенсію. До того ж за молодість, я попіклувався про своє майбутнє життя і відклав гарну суму грошей, тому по нагальній потребі допомагав чим міг. Тоді цьому не придавав великого значення. Раніше в самого на роботі часто затримували платню. Ось тільки дійсно затримували, а не я її десь програвав чи пропивав.

Піти поговорити з ним про це? Але як? Мої здогади можуть не підтвердитись. Запитати чому в його кишені лежали сережки дружини. Ситуація дуже делікатна вийшла. Як з неї виходити поки не маю уявлення. Донька буде розчарована в ньому, коли дізнається правду. Мав в домі з’явитись помічник, а вийшло геть навпаки, тільки збитки маю на свою голову. Та ще й донці тепер доведеться робити нелегкий вибір. Жити з чоловіком, який виносить все з дому, геть не варіант.

Оцініть статтю
Джерело
Чесно сказати, коли моя донька привела додому зятя, я гадав, що мені вдома допомога буде. Ще ніколи я так не помилявся. Краще б вже сам віку доживав. З такими помічниками і в0р0гів не потрібно, більше шк0ди, ніж допомоги.