Через непотрібний подарунок від свекрухи винн0ю виставили невістку

-Янусю, ти не переживай, а просто скажи що тобі потрібно, а ми вже подаруємо тобі. – розпиналась свекруха. – Ти відпочивай, маленьку доглядай, а про все інше ми потурбуємось.

-Дякую, Лідія Степанівна, але мені краще дайте гроші, а я вже там додам та куплю все що потрібно. – Яна, яка лише два дні тому народила сина назвала фірму та модель коляски та продовжила розмову зі свекрухою. – Мені іншої не потрібно, бо ця легка, компактна та зі складним корпусом, тобто і в ліфт і в коридор поміститься легко. Ну і мені не доведеться важкості носити, тим більше мені це заборонено. Плюс до того там йде автокрісло в комплект!

-Добре, але повтори ще раз, я запишу і завтра поїдемо купити. – сказала свекруха чітко налаштувавшись на придбання коляски для такого довгоочікуваного онука. – Мені нічого не шкода для малятка!

Але як виявилось для Лідії Степанівни не шкода лише на словах, бо ж як тільки вона побачила ціну на коляску – різко пошкодувала про свої слова «нічого не шкода». Коляска, яку вибрала Яна коштувала вісімнадцять тисяч. Вісімнадцять! Лідія Степанів вирішила, що занадто великі запроси в її невістки, бач коляску за майже двадцятку тисяч хоче.

-Та я їй скоріше куплю губозакочуючу машинку, ніж візочок за вісімнадцять тисяч! Взагалі вже запити кидає як не знаю що. –обурено розповідала чоловіку жінка. – Іншими словами зробимо так: я даю чотири тисячі, ти підкинеш ще дві тисячі, по братах і сестрах та двоюрідних позбираємо і купимо їй нормальну коляску, а не те чудо за вісімнадцять тисяч.

-Ага, а там вже як будемо дарувати, то не зможе відмовити, бо ж дарованому коню в зуби не дивляться.

Позбирала Лідія Степанівна з рідні грошей та зібрала десять тисяч. Ну і пішла з радістю вибирати візочок невістці. І вибрала, правда важчу за ту що хотіла Яна і без автокрісла в комплекті, але ж «Там така хороша та велика люлька! А автокрісло не потрібне, в них ж немає машини, а як треба буде з кимось поїхати – то на ручках повезуть. Не бачу проблеми. Точно має сподобатись Яні!» думала жінка, але те що вона думала і реальність не співпало.

Забирали Яну з пологового та вітали з народженням сина, батьки, друзі та знайомі дарували конверти з грошима як і просила Яна, крім родичів зі сторони чоловіка і тоді ж їй презентували породіллі коляску. І замість очікуваної радості та подяк хитрі родичі отримали розчароване лице Яни.

Ба навіть більше, в неї аж сльози потекли від побаченого. Добре, що в когось з друзів в машині було автокрісло для малюка, бо неподалік чергували інспектори та безжалісно виписували штрафи за порушення серед яких було і відсутність автокрісла для малюка.

-Мда свахо, яка ж у вас примхлива донька… — розчаровано хитала головою Лідія Степанівна. – Я все розумію, роди, втома, гормони і таке інше, але її витівка – це вже занадто. Ми вчора ЦІЛИЙ ДЕНЬ вибирали візочок, а вона навіть з вихованості не подякувала. – обурилась новоспечена бабця.

Приїхавши до будинку молодих батьків зіткнулись з проблемою – візок не влазив у ліфт. Ну ось ніяк і все. Тоді свахи взяли її та почали нести коляску на четвертий поверх. А виявилось, що коляска набагато важча, чим думала Лідія Степанівна. Настільки, що вона, міцна здорова жінка не могла її нести за умови допомоги свахи.

-Ну і що, свахо? М? Як тепер моя донька має зносити та назад затягувати цей танк? Ану розкажи, бо дуже цікаво. А Яні зараз не можна важке тягати після Кесаревого розтину. – розлючено запитала Софія Арсенівна, мама Яни.

Дібравшись потрібного поверху постала друга проблема: в Яни з чоловіком Богданом квартира-студія і як виявилось в коридорі не буде взагалі місця, якщо завести цей візок, який більше схожий на танк чи позашляховик.

-… — Яна подивилась на це все та важко зітхнула. – Дякую звісно, Ліда Степанівна, але я не можу прийняти ваш подарунок, я не зможу справлятись з цим… візочком, бо він набагато габаритніший та важчий, я його навіть возити спокійно не зможу. Тому я вас просила дарувати гроші. Я би змогла купити ту, що хотіла завдяки грошам, які подарували батьки, друзі і які ви витратили на цей візочок. Здайте, будь ласка, його назад в магазин чи можливо подаруйте комусь.

Так як коляску подряпали, коли намагались запхати до ліфта і через це в магазині її прийняти назад відмовились.

-Ну в мене невістка звісно! Що за молодь! Чесне слово? І що я з цим візочком зроблю? Куди подіти маю його? Невдячна ця Яна! Я знала, що всі невістки такі, але вірила в Яну, а вона!…

Ось так молода матір стала винною та невдячною за непотрібний та незручний подарунок, який захотіла на власний розсуд подарувати свекруха, хоча її просили зовсім про інше…

Оцініть статтю
Джерело
Через непотрібний подарунок від свекрухи винн0ю виставили невістку