На другий день після весілля доньки я отримала дзвінок від сердитої дружини сина. Дівчина крuчала та звuнувачувала мене у жадібн0сті. А все тому, що ми з чоловіком подарували нашій доньці квартиру…
Проте почну свою історію з початку. Ми з чоловіком одружені вже понад тридцять років, у нас є двоє дітей — донька та син. Юра старший від Наталі на вісім років. Коли сину було двадцять, він вирішив, що готовий створити власну сім’ю. На той час у нас не було змоги зробити дітям коштовний подарунок, зате ми повністю оплатили весілля. Тоді діти були дуже щасливі, адже у сім’ї нареченої не було грошей, а пишного святкування їм дуже хотілось. Спочатку молоде подружжя жило з нами, але згодом разом поїхали до Німеччини на заробітки. Працювали там п’ять років не покладаючи рук, економили на всьому, але таки змогли назбирати на власну трикімнатну квартиру майже у самому центрі міста.
Згодом прийшла черга створити власну сім’ю і нашій доньці. Весілля практично повністю оплатили батьки нареченого, а ми з чоловіком порадились та вирішили подарувати їм невелику двокімнатну квартирку. Ні, ми не стали раптово багачами. Просто завдяки тому, що син почав забезпечувати себе самостійно, у нас з’явилась можливість трохи більше відкладати. Крім того, ми отримали в спадок від моїх батьків будинок у селі, який відразу виставили на продаж, оскільки в нас вже є дача. Ось так нам і вдалось назбирати на подарунок доньці.
Коли на весіллі я оголосила тост та вручила молодятам ключі, дружина Юри встала та вийшла з залу, при цьому гучно закривши двері. Усі гості здивовано дивилась на нас, а я мало не провалилась від сорому. Невістку зовсім не хвилювало, що своїм вчинком вона принизила усіх нас та ще й зіпсувала свято молодим. А вже наступного ранку трапилось те, після чого мої стосунки з сином та невісткою назавжди змінились.
Мені зателефонувала обурена невістка та стала дорікати, що ми жахливі батьки, які не люблять свого сина. Мовляв, їм довелось роками гарувати у чужій країні, щоб заробити собі на житло, а ось наша донька отримала все просто так. Дівчина заявила, що ми вчинили дуже не справедливо. Від почутого мені хотілось розплакатись. Я хотіла їй нагадати, що у свій час ми їм теж допомогли чим могли. Також хотілось розповісти яким трудом нам вдалось назбирати на квартиру доньці, але невістка мене випередила.
Дівчина заявила, що після такого вони з Юрою і зовсім мали б перестати з нами спілкуватись, але вони вирішили нам дати шанс спокутувати провину. Вони готові про все забути, якщо ми з чоловіком перепишемо на них свою квартиру.
Я не могла повірити своїм вухам! На святкування їх з Юрою весілля, її батьки не дали жодної копійки, всі витрати ми взяли на себе. Крім того, дозволили їм жити в нас, купляли всі продукти, самі оплачували комуналку, а потім ще й дали грошей на квитки та житло у Німеччині на перший час. На що невістка заявила, що це все і так входило в наші обов’язки. І взагалі, ми повинні бути їй вдячні, що вона вийшла за Юру заміж. Мовляв, до весілля з нею він був слабак та матусин синок, а вона його зробила справжнім чоловіком. І за таке ми їй ще б мали доплатити.
Я була шокована її нахабністю.
— А нам ти куди пропонуєш переїхати? На вулицю?
— Ну чому ж, на дачу. А взагалі, то вже ваші проблеми, мене це не хвилює.
Ми все життя працювали, економили, щоб допомогти дітям, а тепер на старості років опинимось на старій дачі? Так, може ми й справді на той час допомогли сину трохи менше, але її батьки не зробили й цього. Та ще тепер з якогось дива повинні віддати їй свою квартиру! У них же є власна трикімнатна, що вона хоче робити з нашою?
Я мала надію, що хоча б син зможе повпливати на свою дружину, але з’ясувалось, що вона і йому промила мізки. Він теж заявив, що поки ми не перепишемо на них квартиру, можемо навіть їм не телефонувати.
З онуком невістка бачитись теж заборонила. Знає, що ми його дуже сильно любимо і сподівається так нас змусити передумали. Ось тільки ми не хочемо вестись на подібні маніпуляції.
Благаю, порадьте, як знайти вихід з цієї ситуації?
