Я завагітніла і прийшла на плановий огляд до гінеколога. Поки чекала в черзі застала дуже цікаву ситуацію.
Сиджу, чекаю своєї черги. І тут заходять молоді люди – хлопець та дівчина років вісімнадцяти-двадцяти. Також зайняли місце в черзі та стали чекати. Вони почали досить голосно говорили, тому я добре все розчула.
Так от, дівчина та вагітна і чекає пара на хлопчика. Хлопець знає, що скоро стане батьком, але поводить себе як маленький хлопчик, який не зовсім розуміє, що відбувається. Та й взагалі ці двоє серйозно взагалі не виглядають. Обоє зайшли без бахіл, зайшли в брудному взутті, на вулиці як-ні-як дощ і, відповідно, болото. Лікаря все ще не було, тому ми продовжували сидіти та чекати.
Поки ми всі тихенько чекали ця парочка почала вибирати ім’я для сина. Дивляться на таблички дверей кабінетів, бачать прізвища лікарів і починають сміятись: «Опанасенко Ю. А! Давай назвемо тоді Опанас? Або он, Адаренко І. О.! Тоді давай Адар назвемо?» І все в такому дусі. Весело їм, сміються, радіють.
Часто у вагітних є токсикоз. І в мене він в той час також був. До того ж якраз поки я сиділа в черзі мене страшно нудило, а глянула на дівчину, їй хоч би що! І тут її обранцю стало нудно і він почав гойдатись на кріслі, а так як воно було з’єднане з іншими кріслами, він відповідно почав розкачувати всіх хто сидів. І звісно ж мене також. Чесне слово, я думала, що все що я їла зранку буде на підлозі, але все таки втрималась. Якийсь чоловік, що чекав в черзі зі своєю дружиною зробив хлопцю зауваження і той заспокоївся.
Але не надовго його стало і вони з дівчиною почали нудитись. Хлопець злився, що дуже довго потрібно чекати в черзі, а він вже зголоднів. Дівчина ж запропонувала по приходу додому зварити вареників з картоплею, а хлопець запропонував їх піджарити. Тепер вони сперечались на рахунок вареників. І зрештою вони дійшли єдиного рішення.
Потім прийшли декілька хвилин тиші, але врешті решт хлопець почав сміятись та сказав, що мама його обраниці забере їхнього сина до себе на виховання, а вони будуть вільними та можуть жити в своє задоволення. Я навіть не здивувалась такому його вислову, адже з його поведінки було все і так зрозуміло.
Зрештою пара вирішила піти додому, так як втомилися чекати та краще прийти завтра. Тепер у відділі жіночої консультації було тихо та мирно. Для мене моя черга прийшла швидко, бо я спостерігала за цікавою та дивною ситуацією, яка тривала буквально п’ятнадцять-двадцять хвилин.
