Колись давно, у давні часи, Віра не хотіла нічого розповідати матері про те, що трапилося на озері. Повернувшись додому, вона спробувала непомітно прокрастися до своєї кімнати, але мати почула шелест у передпокої та виглянула з кухні.
— Що трапилося? Виглядаєш зовсім знесиленою, — мати притиснула руки до грудей, тривожно вдивляючись у доньку.
— Усе гаразд. Просто перекупалася, — відповіла Віра, пройшовши повз матір і замкнувшись у своїй кімнаті.
Наступного дня прийшов Остап, щоб дізнатися, як почувається Віра.
— А чому вона має погано почуватися? — здивувалася мати.
— Та як же, вона ж ледь не втопилася вчора в озері, — відповів нічого не підозрюючий Остап.
— Не вигадуй, я просто водиці нахлинулася, — Віра значуче глянула на Остапа.
— Я… прийшов запросити тебе до кіно, — Остап зрозумів свою помилку та швидко виправив ситуацію.
— Віро, іди, звісно. Що сидіти вдома? Погода чудова, — усміхнулася мати, дивлячись на Остапа з легким підлеслуванням.
Справа в тому, що Остап був сином відомого та заможного чоловіка, і його увага вселила в матір надію на безбідне майбутнє доньки.
З того дня Остап часто заходив до Віри та запрошував її кудись: на купання, на мотоцикл, до кав’ярні… Не те щоб вона була без розуму від нього, але їй було приємно, що з усіх дівчат він обрав саме її. Будь-яка з них вважала б за щастя піти з ним на танці чи до кіно.
Ввечері мати докоряла Вірі:
— Такий хлопець за тобою доглядає, а ти ніс крутиш, наче й не радий він тобі. З заможної родини. Потреби знати не будеш. А як дивиться на тебе? Надійний, не кинув у скрутну хвилину. Я можу йому довірити найдорожче, що в мене є — єдину доньку. І якщо він зробить тобі пропозицію, не будь нерозумною, — закінчила мати свою промову.
— Та не кохаю я його, мамо, — спробувала заперечити Віра.
— Не повірю ні на мить, що такий гарний хлопець тобі не до вподоби. Я вийшла заміж за великої і палкої любові, і де вона тепер?
Коли Остап зробив Вірі пропозицію, вона погодилася. Материні умовляння не пройшли даремно. У передвесільній метушні Вірі інколи здавалося, що вона грає у виставі, що все це ненасправжнє й незабаром скінчиться. А мати була на сьомому небі від щастя.
Віра відразу зрозуміла, що ні матері Остапа, ні його старшій сестрі вона не подобалася. Дивувалася, як вони взагалі дозволили йому на ній одружитися. Мабуть, Остап був для своєї матері світлом у віконці, улюбленим молодшим сином, тому вона не стала перечити, щоб не втратити його.
Жили вони не у великому батьківському домі, а в квартирі, яка дісталася Остапу від діда, чому Віра була безмежно рада. Свекруху вона боялася.
І все було б добре, якби не роки, що минали, а Віра не могла завагітніти. Свекруха звинувачувала у всьому її, радила найкращих лікарів, і ті винесли Вірі невтішний діагноз. Віра дуже переживала через це і почувалася винною.
Остап відкрито не докоряв Вірі, але вона бачила, що він теж страждає. Він почав віддалятися від неї, проводячи багато часу у фірмі батька, яку той залишив йому та сестрі. Батько помер три роки тому від інфаркту. До матері він теж ходив без Віри, що їй було на руку. Вона лише здогадувалася, що свекруха про неї говорила.
Віра здогадувалася, що у Остапа є інші жінки, але «не спіймали — не злодій». А Остап завжди був обережним. Берег репутацію сім’ї від пліток.
Віра спробувала повернутися жити до матері. Але та назвала підозри доньки дурницею.
— Мабуть, ти нічого певного не знаєш, лише здогадуєшся. Остап гарний чоловік, жінкам до вподоби. Невинний флірт — це ще не зрада. Як тільки у вас з’явиться дитина, усе налагодиться, — сказала мати і відправила Віру до чоловіка.
Так Віра з Остапом прожили п’ять років, вдаючи, що вони — зразкова і щаслива сім’я.
Коли терпіння Віри урвалося і вона була готова серйозно поговорити з Остапом про розлучення, померла його мати. Виявилося, що вона давно і тяжко хворіла, але ніхто не вважав за потрібне повідомити Віру.
Остап цілими днями займався підготовкою похорону, повертаючись додому лише спати.
***
Віра прокинулася, але ще деякий час лежала в ліжку, прислухаючись до звуку води з ванної кімнати. Незабаром вона знову дрімала.
— Чому ти ще не встала? — Остап увійшов у спальню, розносячи навколо аромат гелю для душу та лосьйону після гоління.
— Може, я не піду? Твоя мати ніколи мене не любила. Вважала мене негід— І ти була правою, — сказала Віра, виходячи на світанку з дому Дмитра, де знайшла справжнє щастя, яке колись віддала за багатство та марні надії.
