Спочатку Генкові здавалося, що мама просто поправилася. Хоча якось дивно у неї раптом округлилася талія, а в іншому вона залишилася такою ж. Запитувати було ніяково, раптом мама образиться. Тато мовчав, дивлячись на неї з ніжністю, і Генко зробив вигляд, що теж нічого не помічає.
Але незабаром живіт став очевидним. Одного разу, проходячи повз кімнату батьків, Генко випадково побачив, як тато гладить маму по животу і щось тихо шепоче. А вона посміхається, немов у когось виграла в лотерею. Стало ніяково, і він швидко пішов геть.
«Мама чекає дитину», раптом зрозумів Генко. Це його не стільки здивувало, скільки шокувало. Мама, звичайно, була гарною і виглядала молодше за багатьох мам однокласників, але вагітність у її віці викликала в ньому відторгнення. Навіть думати про це було дивно. Він уже давно знав, звідки беруться діти, але що його власні батьки цим займаються це було за межами його уявлень.
Тату, мама чекає дитину? одного разу спитав він у батька. З ним про це говорити було легше.
Так. Мама мріє про донечку. Напевно, дурно тебе питати, кого б ти хотів братика чи сестричку.
А взагалі у такому віці народжують?
У якому такому? Мамі всього тридцять шість, мені сорок один. А тобі що, не подобається?
А мене хтось питав? грубо відповів Генко.
Тато прискіпливо на нього подивився.
Сподіваюся, ти вже дорослий, щоб зрозуміти нас. Коли народився ти, ми жили в орендованій квартирі. Мама сиділа з тобою, працював лише я, грошей ледь вистачало. Тому ми вирішили не поспішати з другою дитиною. Потім померла бабуся, і її квартиру віддали нам. Памятаєш бабусю?
Генко знизав плечима.
Ми зробили ремонт і переїхали. Коли ти підріс, і мама пішла на роботу, з грошима стало легше, я купив перше авто. Донечку знову відкладали, казали встигнемо. А потім просто не виходило І от, коли ми вже перестали сподіватися
Сподіваюся, буде дівчинка, як хоче мама. Звісно, наша мама молода, але вже не дівчинка. Тому постарайся хоча б не нервувати її. Думай, перш ніж сказати щось грубе. Якщо щось кажи мені. Домовились?
Так, зрозумів, тату.
Потім вони дізналися, що справді буде дівчинка. У домі почали зявлятися рожеві дитячі речі. Вони здавалися Генкові крихітними, наче для ляльок. Зявилася дитяча ліжечко. Мама часто випадала з розмови, сиділа немов у себе в думках. Тоді тато з тривогою питав, чи все гаразд. І Генко теж починав хвилюватися.
Особисто йому ця дитина була байдужа, тим більше сестра. Навіщо йому соплі й пелюшки? Його цікавила лише Юля Фетісова. Якщо батьки хочуть ще одну дитину це їхня справа. Що йому до цього? Навіть добре будуть займатися тільки нею, менше лізтимуть до нього.
А це небезпечно? Ну, народжувати в її віці? поцікавився Генко.
Ризик є в будь-якому віці. Звичайно, мамі зараз важче, ніж коли вона чекала тебе адже тоді була на тринадцять років молодшою. Але ми ж не в лісі живемо, у нас велике місто, добрі лікарні Усе буде добре, втомлено додав тато.
А коли? Через скільки?
Що? Народить? Через два місяці.
Але мама народила на місяць раніше. Генко прокинувся від шуму почув стогін і метушню за стіною. Він устав, сонно примружився, і пішов до батьків. Мама сиділа на зімятій постілі, тримаючись за поперек, і хиталася туди-сюди, немов маятник. Тато нервувався, збирав якісь речі.
Головне папку з документами не забудь, прошепотіла мама, закривши очі.
Мам покликав Генко, миттєво прокинувшись і заразившись загальною тривогою.
Вибач, розбудили тебе. Де ж ця «швидка»? запитав тато в повітря.
Повітря відповіло дзвінком у двері, і тато кинувся відчиняти. У кімнату увійшли лікарі, почали розпитувати про схватки. На Генку ніхто не звертав уваги, і він вийшов.
Коли він повернувся вже одягненим, батьки виходили з квартири. Мама йшла в халаті й тапочках. У дверях тато озирнувся.
Я скоро повернуся, а ти приберись тут.
Генко ще якийсь час стояв і дивився на двері, слухаючи непривичну тишу. Потім пішов у кімнату і глянув на годинник. Ще можна було поспати дві години. Він акуратно склав диван, прибрав речі і пішов на кухню.
Тато повернувся, коли Генко збирався до школи.
Ну що, народила? спитав він, намагаючись вгадати відповідь по обличчю батька.
Ще ні. Мене туди не пустили. Налий мені чаю.
Генко поставив перед татом чашку, зробив бутерброди.
Я піду?
Іди. Я подзвоню, якщо щось буде.
У школі він запізнився.
Крошкін удостоїв нас своєю присутністю. Чому спізнився? спитав вчитель математики.
Маму в лі
