Я опинилася у непростій ситуації і розраховую на вашу допомогу і пораду. Зараз мені доводить обирати мій двома дуже близькими і важливими для мене людьми — рідною сестрою Валею та коханим чоловіком Олексієм. Але я ніяк не можу до кінця їх зрозуміти.
Усвідомлюю, що після того, як оберу когось одного, з іншим доведеться розсваритися вщент, і від цього ще важче на душі, але іншого виходу не бачу.
Валентина — моя старша сестра. Ще змалечку вона дуже ревнувала батьків до мене, тому що мені діставалося більше уваги, як наймолодшій в сім’ї. Вона навіть іграшки мої відбирала не для того, щоб гратися, а щоб я засмутилася, але минуле лишимо в минулому. Сестра і досі тримає якусь образу на мене і наших батьків, та я все одно її дуже люблю і ціную.
Коли у мене зав’язалися стосунки з майбутнім чоловіком Олексієм, сестра теж поставилася дуже заздрісно. Завжди їй щось у ньому не подобалося. Скільки ж бруду було вилито на Льошу, аби лише переконати батьків у тому, що він — погана партія для мене! Особливо тоді, як ми розказали рідним про наміри скоро одружитися. Але і я, і родина, і наречений закривали очі на її поведінку. Валю можна було зрозуміти — я зібралася заміж у свої двадцять два, а її, а вона, на три роки старша, навіть не в стосунках.
Перший час ми жили разом з мамою чоловіка, а потім вона вийшла заміж і переїхала до свого чоловіка в інше місто, тож ми залишилися одні в її двокімнатній квартирі. Чоловіковий дідусь теж перебрався жити за місто, а свою квартиру переписав на нього. Оскільки нам з Льошою вистачало материнської квартири, другу ми вирішили здавати в оренду. Це приносило непоганий стабільний дохід, та й продавати не хотілося — у нас син-підліток, і взагалі, раптом дідусь або свекруха захочуть повернутися до міста.
За цей час сестра моя теж вирішила вийти заміж, але не по любові, можна сказати, що за першого, хто покликав. Батьки наші і її чоловіка скинулися грошима і придбали їм невеличку однокімнатну квартиру. Зараз вони так і живуть у ній, але вже маючи троє донечок по всім, шість і три рочки. Тісно і не дуже багато, всі в одній кімнаті, маленька кухня і санвузол…
Відверто кажучи, мені її справді шкода. У чоловіка її тільки сезонні заробітки, а вона в декреті, дивиться за дітьми. Я ніколи цього не могла зрозуміти, навіть аж троє дітей народжувати, якщо немає змоги підняти їх, дати гідні умови для життя. Батьки їх допомагають, ми теж іноді — так вони і живуть.
Тому ми довший час нічого не говорили про те, що здаємо в оренду квартиру. Квартиранти нам трапилися порядні і добрі люди, завжди чисто у квартирі і платять справно, вже скоро півроку як живуть. Але сестра все одно якось довідалася про це і одразу ж поквапилася прийти до мене з вигідною для неї ідеєю.
«Я тут дізналася, що ти квартиру здаєш в оренду. Ну, неочікувано, що тут скажеш, ми там п’ятеро всі на купі живемо, змиваємо в туалеті з відра, бо бачок зламався на тижні. Послухай, ми ж не чужі люди з тобою, ви ж можете нам допомогти. Звісно, спочатку ми платити не зможемо, а там вже і я на роботу вийду, як молодша підросте трішки, то щось мінімально будемо вам платити за оренду, але недорого, ми ж родина, як-не-як. Та й район там хороший, ти ж знаєш, і школа мистецтв є, і садочок гарний. Старша моя давно вже мріє навчитися танцювати, їх було б добре, якби ми туди перебралися. Подумай, добре? Ми почнемо поки до переїзду готуватися, а то це теж не так просто».
Ось така ситуація. Я чудово розумію, що їм дуже складно і важко жити п’ятьом на такій маленькій площі, як зараз, сестру і племінниць дуже шкода. Чоловіка її все влаштовує, нічого і не намагається змінити. Та що там, як навіть бачок відремонтувати не спромігся. Але якщо дозволити їм жити у квартирі, то і доходів з неї не буде, і зроблять вони з неї те ж саме, що зі своєї, потім точно доведеться капремонт робити.
Коли я розказала про все Олексію, він навіть не намагався зрозуміти ситуацію сестри, категорично відмовився пускати їх жити у дідусеву квартиру, хоч я і намагалася пояснити, що це тимчасово. Не вірить він в це, говорить, що Валентина ще і четверту дитину народить, аби не йти працювати, а чоловік її як не робив нічого для сім’ї, так і далі пальцем об палець не вдарить. І розумію я, що він все вірно говорить, але за сестру серце крається, і батьки мої засмутяться, якщо їй відмовлю.
Валя вчора знову дзвонила, натякала не двозначно, що вони вже підготувалися до переїзду, ледь не на валізах сидять, а я так і не змогла сказати їй, що не дуже хочу, аби вони жили в нашій квартирі. З Льошою теж не хочу псувати стосунки через їхню сім’ю, у нас гарні відносини, та і я добре розумію його позицію в цій ситуації.
От тільки що тепер з цим всім робити, як все вирішити, щоб нікого не образити?
