Життя Марії було комфортним і в достатку. Вона мала все, що тільки можна побажати: заможного чоловіка, новий двоповерховий будинок і дітей, які також були успішними в своїх кар’єрах. Однак одного прекрасного дня Марія заявила, що шукає для себе роботу. Цілими днями бути самій вдома надто обтяжливо. Приємного в цьому мало. Краще найняти домогосподарку, щоб допомогла навести порядок.
— Мені важливо зреалізувати себе. Я не можу кожного дня займатися одноманітною хатньою роботою. Хочу віддавати силу улюбленій справі, — заявила жінка і почала шукати роботу.
Чоловік, правда, бажав, щоб Марія доглядала за будинком і підтримувала порядок. Він вважав, що це її роль і відповідні обов’язки. Але Марія не змогла погодитися з цим. Вона почувалася незадоволеною і нудьгувала вдома. Так, будинок і порядок у ньому є важливими, але ж не для того, щоб віддати свій час і силу йому. Хто ж кому повинен служити?
Я була згідна навіть на частковий безлад в хаті за умови, що вона займається улюбленою справою. Чоловік не погоджувався. Він взагалі не хотів бачити когось чужого у власному будинку. Щоб чиїсь чужі руки торкалися його столу, чайника, ручок газової плити. Ні! Це не для нього.
Він, педант і акуратист, не хоче ніяких клінінгових компаній у своїй хаті. Йому достатньо прибиральниці на роботі, яка працює в нього вже вісім років. Але досі не знає, як правильно доглядати за його квітами. Дійшло до того, що Іван Васильович полива їх сам. Тепер у нього це така п’ятихвилинна розрядка — полити квіти. порухатися і знову до роботи.
Але дружині він заперечувати також не хотів. Має ж людина право на особисте життя. Захотіла, хай іде і працює.
— Що ми вирішили з кухнею і прибиранням в будинку? — перепитала Марія.
— Що тут вирішувати? Прийшли з роботи і всі спільно готуємо вечерю, — резонно відповів Іван.
— Хай буде так, — погодилася вона. А про себе подумала: «Це все-таки вихід із ситуації. Не самій же сидіти цілими днями вдома і ліпити вареники чи пельмені».
Після цієї розмови сім’я наче стала дружнішою і більш комунікабельною. Кожен під час приготування розповідав про пригоди, які відбулися впродовж дня. Планували наступний день, розкидували обов’язки із закупівлі продуктів. Життя стало жвавішим.
Я рада, що все так склалося. Рада, що моя сім’я пішла мені назустріч. У мене навіть більше часу появилося на власне дозвілля.
Я історик за фахом і до місяця часу влаштувалася працювати в історичному музеї. Колектив дружній, робота цікава і я щаслива.
Важливо навитися все-таки боротися за свої права навіть у власній сім’ї, за можливість розвитку і реалізації себе. Мені вдалося. Якщо Вас щось гнітить чи дратує, то спробуйте змінити ситуацію або розширюйте межі своїх можливостей. Бажаю Вам успіху!
